Небо сингулярності - Чарлз Строс

За хвилину подав голос перший комендор:

— Пане капітане, я втратив сигнал першої ракети. Я її спостерігаю, але зв’язку немає.

— Дивно… — Мирський насупився; ще раз глянув на годинник судного дня. Лінійний крейсер наближався до цілі з черепашачою швидкістю 40 км/с. Ворог нісся на них на понад 200 км/с, гальмував, але їхня тяга падала — в такому темпі, якщо він зблизиться з ними на швидкості 250 км/с, то їхні траєкторії перетнуться приблизно за 500 секунд, а на дистанції запуску ракет вони опиняться ще на 200 секунд раніше. Ці балістичні пуски з великої відстані не здатні були завдати реальних ушкоджень, але зазвичай вони примушують неприятеля реагувати. От тільки перша пущена ними ракета все ще лишалася на відстані понад 50 000 км від своєї цілі.

— Прошу дозволу доповісти, пане капітане, сигнал другої ракети також утрачено.

— Нічого не сходиться, — пробурмотів Гельсінґус. Він не зводив погляду з тактичної схеми: до цілі надлітав іще один шквал із шести ракет, запущених «Камчаткою» із такої дистанції, що про враження ворога лишалося тільки мріяти, але ж…

— Пане капітане, — озвався оператор прикриття, — у нас якісь проблеми на першій палубі. Скидається на… зіткнення з хмарою якихось уламків, ми втратили декілька вічок у лідарній сітці, але міцний корпус ушкоджень не отримав.

— Що ж, схоже, в нашого противника проблеми з лупою, — зауважив Мирський. — Але з прикриттям у них усе гаразд. Торпеди?

— Ще ні, пане капітане, — відповів Гельсінґус. — Їхня дельта-«ве» зараз становить приблизно п’ятсот кілометрів за секунду. Запалення десь за вісімдесят секунд.

Дрейфуючи в сторону неприятеля на швидкості, більшій від швидкості корабля, що їх запустив, майже на 100 км/с, торпеди все ще скидалися на коротконогих бігунів. На відміну від ракет вони мали власний реактор, радар і комп’ютери, які могли управляти боєм, тобто за умов бою вони були цінним набутком, але потребували більше часу для того, щоб набрати потрібне прискорення, і взагалі не могли похизуватися значним потенціалом для розгону.

Озвався другий радар:

— Прошу дозволу доповісти, пане капітане. Здається, я щось засік. Приблизно за сто мілісекунд після зникнення сигналу другої ракети третій детектор уловив нейтринний імпульс; визначити, що стало його причиною, наша ракета чи ціль, неможливо, але він був досить високоенергетичний. Слідів іншого випромінювання не спостерігаю.

— Дуже незвично, — пробурмотів собі під носа Мирський, що значить, це він іще м’яко висловився. — Що по наших дистанціях?

— Торпеди на неї вийдуть за шістдесят секунд. Вогневі установки на дистанції ефективного враження будуть за сто п’ятдесят секунд. Дистанція контакту досяжна за чотириста секунд. Точка максимального зближення — двадцять тисяч кілометрів, якщо не доведеться маневрувати, то швидкість у момент максимального зближення близько двохсот шістдесяти кілометрів за секунду. Дистанція до цілі зараз по позначці сто п’ять тисяч кілометрів.

— Ха! — кивнув Мирський. — Панове, моє рішення може здатися безглуздим, але мене не влаштовує, як розгортаються події. Гельсінґусе, обидві ваші торпеди… ключ на запалення, зараз, ціль — бандит номер один.

— Але ж вони раніше вийдуть на балістичну…

Мирський підняв руку, обриваючи його репліку:

— Просто виконуйте. Стерновий, варіант номер тридцять два. Сигнальте всім кораблям.

І знову він узяв слухавку, щоб повідомити про це когось зі старших офіцерів у рубці комодора.

— Слухаюсь, пане капітане.

Екран, відцентрований на Світ Рохарда, накренився. Доти пряма оранжева лінія, що позначала курс «Владаря Ванека», раптом вигнулася в криву, віддаляючись від планети. Кривими були й червоні лінії, траєкторії двох усе ближчих кораблів неприятеля, що мали на меті перехопити лінійний крейсер і ще чотири кораблі одного з ним класу в загоні. Дванадцять блакитних цяток показували торпеди, що їх ескадра скинула за борт майже дві хвилини тому, які теж стали відхилятися геть від планети.

Будь-який нормальний капітан зорельота волів би уникнути торпеди із ввімкнутим рушієм. На відміну від ракет (умовно кажучи, порожнистих циліндрів із запасом реактивної маси, дзеркалом у кормовій частині та боєголовкою в носовій), торпеда сама по собі становила крихітний космічний корабель із власною енергетичною установкою, надзвичайно «брудним» ядерним реактором, що більше скидався на атомну бомбу з довгим запалом, управляти якою практично неможливо, оскільки за нею тягнувся шлейф напрочуд радіоактивних викидів. Крім усього іншого, це ще й був приклад найбільш ефективного з усіх транспортабельних ракетних двигунів, набагато простішого від термоядерної установки або генераторів викривленого простору. До появи новіших технологій першопрохідці початку двадцять першого століття освоювали міжпланетні польоти саме на таких агрегатах.

— Обидві рибки завелись, пане капітане. Наші прискорилися до дев’яноста шести й ста дванадцяти «же» відповідно. Середнє прискорення по всіх елементах бортового залпу — дев’яносто вісім. За сто секунд, після вигоряння палива, включаться маршові ступені, і вони здійснять перехоплення обох бандитів приблизно за сто п’ятдесят секунд, якщо їм не доведеться лягати на інший курс. На той момент ми все ще повинні бути в змозі компенсувати поточну навігаційну похибку і здійснити підсумкове націлювання.

— Добре, — коротко відповів Мирський. Несучись на «Владаря Ванека» зустрічним курсом, ворожі кораблі могли відкрити вогонь на протиході: тепер же їм заважатимуть прицілитись торпеди, які водночас самі несли їм загрозу. На цьому й ґрунтувався розрахунок Мирського.

Ці два кораблі були дуже дивними, не міг не помітити він. Їхні дії не вписувалися в жодну тактичну доктрину; вони просто собі прискорилися на прямолінійному курсі, блимнувши лідаром та сліпо зафіксувавши ціль. І жодних вам ознак хитрування. Вони вибралися зі свого сховку і почали пінґувати, наче п’яний дурень, який шпілиться в ігри у відеосалоні, марнуючи всі свої переваги. «Хто би не управляв тими пташками, він або несповна розуму, або ж…»

— Радар, — тихо промовив він. — Повне сканування прямо й