Відлуння майбутнього - Veronika J-Smith
— Як вас звати? — з м’якою усмішкою запитав він.
— Коронація, — відповіла вона.
«Коронації, від Лео Алтмана з найкращими побажаннями».
— Яке у вас гарне й незвичайне ім'я! А як звати маленьку леді?
— О, це моя онука. Ми назвали її на честь вас, Алекса.
І в цей момент серце Алекса здригнулося. У маленькій дівчинці він побачив Алексу, ту дівчину, що з'явилася йому рано вранці в білому спортивному костюмі. Вона була зовсім дитиною, і, будучи дорослою, їй вдалося зберегти те щире світло, що сяяло зараз у її очах. Він узяв ручку і дописав слова, знаючи, що в майбутньому вона обов’язково їх прочитає.
«Якби не ти, я б ніколи не наважився стати тим, ким я є».
— Дякую, що прийшли, — сказав він, простягаючи їй свою книгу, посміхнувшись маленькій дівчинці.
«Відлуння майбутнього», Лео Алтман.
Кінець
