Житія Святих - Лютий - Данило Туптало

із препоситом, звелів святого повісити на дереві та кігтями залізними стругати тіло його. І доти стругали мученика, поки кості його не оголилися. А блаженний Теодор нічого не відповідав ігемонові, але співав, кажучи: "Благословлю Господа у всякий час, завжди хвала Його в устах моїх". Подивувався кат такому терпінню і мужності блаженного Теодора і сказав йому: "Чи не соромишся, о найокаянніший з усіх людей, покладатися на чоловіка, названого Христом, який убитий був насильницькою смертю, і через нього ти, настільки нерозсудно, віддаєшся на муки та кару?" Святий же Христовий мученик Теодор сказав: "Безчестя це хай буде мені і всім, хто призиває ім'я Господа мого Ісуса Христа". Коли закричав народ, щоб забрали вже зсередини Теодора, спитав ігемон Теодора через проголошувача, кажучи: "Чи хочеш богам принести жертву, чи далі хочеш, щоб я тебе мучив?" Відповів же святий мученик Теодор, відважно кажучи до ката: "Нечестивче і всілякої скверни сповнений і підступу, сину диявола, чи не боїшся Бога, який дав тобі таку владу і могутність? Тому-бо царі царюють і кати тримають землю пануванням, змушуєш мене покинути Бога Живого і поклонитися каменю бездушному". Суддя ж довго думав, знову мовив святому Теодорові: "Що хочеш: з нами бути чи з Христом своїм?" Святий відповів з радістю великою: "З Христом моїм був, і є, і буду, далі ж чини, що хочеш". Бачивши ж, що нічого не можуть катування проти Теодорового терпіння, ігемон видав на нього смертний вирок, кажучи: "Теодора, який не підкорився владі славних царів і великих богів, який вірить, що Ісус Христос розп'ятий був при ПонтійськімПилаті, як же юдеї розповідають, вогню передати наказую". Як тільки такий вирок суддя видав, скорше від слів виконувалося наказане діло, бо зразу слуги із тих, що були поблизу домів і лазень, багато дров назбирали, вели блаженного Теодора на місце смертне. І коли святий знаменняі хресне поклав на молі своєму і на цілому тілі, вогонь великий навколо нього був запалений — і зійшов Дух Святий і охолоДив мученика. 1 так Теодор святий, хвалячи і славословлячи Бога, у мирі передав дух свій Господеві. І бачив [говорить очевидець-письменник] чесну і святу його душу, що, як блискавка, знялася на небеса. Жінка ж одна на ім'я Євсевія, яка благочесно та добродійно жила, попросила тіло святого славного мученика Теодора. Його взявши, помастила пахучим миром і, в синдон'' чистий загорнувши, поклала до гробу в домі своєму у граді Євхаїтському, під митрополією Амасійською, і щороку сповнювала чесну його і святу пам'ять. Переставився ж святий мученик Христовий Теодор у сімнадцятий день лютого, коли володарював Максиміянкат, у нас же царював Господь наш Ісус Христос, Йому ж слава і держава з Отцем і Святим Духом нині, і завжди, і навіки-віків. Амінь.

Про чудо святого великомученика Теодора Тирона

Після царя Констанція, Великого сина Константина, коли Юліян Відступник скіпетр царства прийняв і від Христа до ідолопоклоніння перемінився, гоніння на християн піднялося превелике, не лише наяву, а й потай: соромився-бо злочестивий явно всіх мучити суворо і нелюдськи, разом з тим боявся, щоб не приєдналося до християн більше з ідопоклонників, які дивилися на мужнє страждальців Христових терпіння. Замислив скверний і підступний таємно осквернити людей Христових. Бачивши, що християни в перший святого Великого посту тиждень найбільше очищуються і звертаються до Бога, прикликав градськогоєпарха в Константинополь і звелів їжу звичну, що на торгах продавалася, зібрати і винести геть, иншу ж їжу, хліби і пиття, що перед тим із кров'ю від жертв ідольських нечестиві змішали й осквернили, покласти на продаж, аби християни, купуючи те в піст, осквернялися ідоложертвенним. Зразу-бо єпарх нечестиве царя беззаконного веління перевів у діло і поклав по всіх торгах їжу і напої, кров'ю жертв ідольських осквернені. Всевидяче Око Боже, спиняючи премудрих у підступності їхній, про своїх же рабів дбаючи, зруйнувало таємний і оманливий підступ злочинців. До град ського-бо архиєрея послало (того, що перед багатьма роками постраждав і на небесах уже торжествував) страстотерпця свого святого великого Теодора, що тиронського у воїнстві був чину, Тироном іменованого, який наяву, а не уві сні до архиєрея прийшов і так йому сказав: «Швидко вставши, Христове збери стадо і заповідай їм твердо, щоб ніхто не купував нічого з викладеного на торгу: ні їжі, ні пиття — кров'ю-бо жертв ідольських усе осквернено за велінням царя нечестивого." Сумнівався архиєрей і питав, чи можуть убогі й ті, що нестаток удома мають, не купувати на торгу покладеного. Сказав йому святий, що, даючи коливо, утішить нестаток їхній. Коли не розумів він і не міг збагнути, що то за коливо, сказав великий Теодор: «Пшениця, варена з медом, коливом є, так-бо ми у Євхаїтах говорити звикли». Спитав же архиєрей того, хто явився йому: «Хто є той, хто про христоіменних людей дбає». Сказав святий: «Я — Христовий мученик Теодор, посланий від Нього вам нині помічник». Те мовивши, невидимий став. Архиєрей, зразу вставши, зібрав усіх християн і сповістив те, що бачив і чув, і, зробивши коливо, зберіг Христове стадо неушкодженим від підступу ворожого. Беззаконний же цар, бачивши, що таємна його хитрість викрита, нічого не досягнувши, вельми осоромився і звелів знову звичайну на торгах покласти їжу. А Христові люди, коли закінчився перший великопосний тиждень, у першу суботу святого великомученика Теодора коливом пом'янули, дякуючи Богові і раба Його святого вшановуючи. І відтоді аж донині правовірні по вселенній у першу Великого посту суботу пам'ять чуда того коливом оновлюють і вшановують Христового страстотерпця, щоб не забутий був такий милосердний Божий про християн промисел і святого великомученика Теодора допомога.

У той самий день пам'ять святої Маріямни, сестри святого апостола Фипипа. Дивись про неї у стражданні брата її 14-го листопада.

І віднайденнямощей святого мученика Мини Калікалада, Дивись про те у Пролозі.

Місяця лютого в 18-й день

Пам'ять святого отця нашого Леона, папи Римського

Цей великий святитель і пастир Божої Церкви Леон був родом з Італії, від батька Квинтіяна. З юности в навчанні книжому, у зовнішній ж філософії і в чеснотах християнських вихований. Вибравши духовне життя понад мирське, спершу архидияконом був у папи Сикста третього. Тоді че рез превелику свою цноту і чистоту після смерти Сикстової престол Римської Церкви одноголосним всіх вибором прийняв і пас словесні вівці Христові добре, як добрий пастир, поклавши свою душу за них. Коли-бо лютий той кат Атила, князь гунів, якого називали бичем Господнім, завоювавши багато країн, прийшов до Італії, хотівши її