Житія Святих - Лютий - Данило Туптало

і Максимін, нечестиві царі, розіслали свій наказ у всі кінці, щоб усі язичники, які прийняли закон християнський, скуштували із жертв ідольських, — тоді звільняться від кари, а якщо перечити почнуть, нехай будуть передані суду. У той час святий Теодор Тирон, який у східному краю воював, із багатьма співвоїнами своїми був переведений у полк мармаритський, під препосита' на ім'я Вринк, полк же той був тоді у граді Понтійському на ім'я Амасія. Приведено ж було у полк той Теодора святого, і переконували його невірні, аби приніс жертву ідолам. Істинний Христовий воїн Теодор, вірний Богові, сповнився Духа Святого, сказав посеред полку: "Я християнин, і наказано мені не приносити жертви богам перелюбодійним, маю-бо Ісуса Христа, істинного Бога і Царя на небі". Вринк-препосит сказав: "Послухай мене, Теодоре, прийми всю свою зброю і, як воїн, піди принеси жертву богам". Святий Теодор відповідав, говорячи: "Я є воїн свого Царя-Христа, більше не можу нікому иншому воїном бути". Сказав Вринк-препосит: "І всі, що тут є, християнами є і воїнами царів римських". Відповів святий: "Кожен знає, чиїм є воїном, я ж є воїном Владики і Царя Небесного Бога і єдинородного його Сина". Посидоній-сотник, стоячи перед ним, сказав: "І сина має Бог твій, о Теодоре?" Відповів же святий Теодор, кажучи: "Має справді Сина — Слово Істини — через Нього вчинив усе". Сказав же йому препосит: "Чи можемо Його пізнати?" Сказав святий Теодор: "Хотів би я, щоб вам Бог дав таке розуміння, аби ви Його пізнали". Сказав йому Посидоній: "І якщо Його пізнаємо, то чи можемо покинути царів наших і до Нього піти?" Сказав святий Теодор: "Німого вам не заважає покинути пітьму і короткочасних земних царів, приступити ж до Бога живого. Царя і Владики вічного, і стати воїном його, як же і я". Вринк-препосит сказав до сотника: "Залишмо його [Теодора] на декілька днів, щоб, подумавши, вибрав для себе корисне". Прийнявши ж даний собі час, Теодор святий молився безперестанно і хвалив Господа. Люттю ж навісніли нечестиві на инших деяких міщан, їх же схопивши, у в'язницю [за Христа] вели. Святий же Теодор услід за ними йшов, взивав, навчаючи їх путі спасенної і терпіння, щоб не відвернулися від Христа Царя. Коли ж замкнені вони у в'язниці були, святий Теодор знайшов зручний час і запалив уночі капище матері богів, видно було декому з града, і донесли на нього. Кронид же, градоначальник, забоявся через те, взяв Теодора й до ігемонаПублія привів його, говорячи: "Пане мій, цей чоловік згубний, нововибранийтирон, погано прийшов у град наш, спалив храм матері богів наших і збезчестив богів. Взявши-бо його, привів до твоєї величности, аби за божественним владик вселенної велінням царським достойну прийняв кару за дерзнуте діло". Ігемон же, прикликавши препоситаВринка, сказав йому: "Чи ти дав владу цьому спалити храм матері богів наших?" Той же відповів, кажучи: "Я довго переконував його, давши йому час, щоб, подумавши, приніс жертву богам. Якщо ж він таке зробив, то в кожному разі знищив богів і царське веління зневажив. Ти ж суддя, чини, що царі велять". Тоді ігемон, сівши на судищі, поставив перед собою блаженного Теодора і сказав йому: "Чому, коли належить принести жертву і кадило богині, ти приніс їй вогонь?" Сказав святий Теодор: "Що вчинив, не відмовляюся, запалив дрова, щоб обпалився камінь. Такою є ваша богиня і така її сила, що вогонь ї'ї торкається та обпалює". Розгнівався суддя, звелів його бити, кажучи так: "Лагідна моя бесіда зробила тебе відважним, не відповідай мені багатьма словами, чекають-бо на тебе лютіші муки, щоб царським ти підкорився наказам". Сказав святий Теодор: "Ні тебе, ні мук твоїх не боюся, навіть якщо дуже люті. Далі ж роби, що хочеш, бо сподівання благ, що чекають у Бога мого, переконує мене дерзати, через надію, що дана мені, і через вінець, який сплітається мені в Бога". Сказав суддя: "Богам принеси жертву, Теодоре, і звільнися від мук, які чекають на тебе, погано-бо й гірко маєш померти". Сказав святий Теодор: "Муки, яких ти завдаєш, не є для мене муками, Господь-бо мій і Цар, Ісус Христос, є перед лицем моїм, від мук ТВОЇХ звільняє мене, Його ж ти не бачиш, бо не дивишся мисленими очима". Сповнився люті суддя і, наче лев, заревів, звелів святого вкинути до темниці і двері замкнути печаттю, і залишити його там, щоб помер з голоду. Коли вкинений був до в'язниці блаженний Теодор, мав поживу від Святого Духа. І тої ночі явився йому Господь і сказав: "Дерзай, Теодоре, Я-бо з тобою. Не приймай їжі чи пиття земного, буде тобі життя инше, негинуче і вічне, зі Мною на Небесах". Це мовивши. Господь відійшов від нього. А святий Теодор почав співати і веселитися, слухала ж його велика кількість святих ангелів. Сторожа в'язнична, почувши солодкі піснеспіви, встала й побігла до дверей в'язниці. І бачили двері замкнені, і печать цілу, глянули через віконце — й побачили багато білоризців, які співали разом зі святим Теодором. І злякалися, сповістили Публієві-ігемону. Він же, вставши, пішов швидко до дверей в'язниці, і бачивши двері замкнені, і ланцюг металевий вкупі, і печать цілу, чув же голос співаючих всередині зі святим Теодором — звелів озброєним воїнам обступити навколо в'язницю, думаючи, що якісь християни є з Теодором. Та, увійшовши всередину, нікого не знайшли, лише слугу Христового Теодора, зв'язаного ланцюгами. І напав на ігемона страх і трепет, і на всіх, що з ним були, — вийшовши з в'язниці, замкнули двері знову й пішли. І звелів суддя давати святому щодня невеличкий окраєць хліба і води. Великий же і вірний мученик Христовий, як же написано — "праведний житиме вірою", ніяк же від них не хотів прийняти хліб чи воду, кажучи їм: "Мене годує Господь мій і Цар — Ісус Христос". Коли ж настав ранок, звелів суддя вивести його на судилище і, поставивши перед собою, сказав: "Послухай мене без мук і кари і принеси жертву великим богам, аби швидко написав я про тебе владикам вселенної, і будеш великим жрецем богів, і приймеш не менші почесті, і на цьому ж престолі, на якому й ми, перебуватимеш з нами разом". Святий же Теодор, поглянувши на небо і знаменням хресним знаменувавшися, сказав до ката: "Якщо й вогнем плоть мою спалиш і різними розшматуєш муками, мечами посічеш, звірам на поїдання віддаси, проте, доки дух мій у мені, не відвернуся від Імени Христа мого". Кат же, порадившися