Я обираю бути твоєю - Ольга Островська

Мені дуже складно уявити свою молодшу сестричку з ним. Вона ж зовсім юне дівчисько. Хоробре й колюче, а всередині вразливе і чуйне. Вона мріє про приголомшливу кар'єру у своїй справі, а в особистому плані про кохання і дбайливого, надійного чоловіка поруч.

Арід же... Так він дуже привабливий, в цьому імператор Року нітрохи не поступається. Але навіть на вигляд цей владний куард набагато старший за мою сестру. Не старий анітрохи, але... старший. 

Так, швидше за все, він може бути й дуже дбайливим, і швидше за все стане опікати її, але при цьому, цілком можливо, ще й задавить авторитетом… Бо він імператор, моторошний, жорсткий, страшенно владний і розважливий. От тільки хіба я можу бути впевнена, що Ваську це відштовхне? Що вона йому відмовить? Що він їй не сподобається саме такий? Хіба я можу приймати таке рішення за неї?

− Послухайте, Міє. Я не приховуватиму від вас, що перспектива отримати у пов'язані вашу сестру здається мені дуже привабливою, – спокійно продовжує Арід. М'яко, вкрадливо, оксамитово. Так що хочеться вірити. − Те, що я побачив, мене дуже інтригує. Вона неймовірно красива дівчина. Чарівна й манлива. І найімовірніше зможе прийняти мою силу. Я збираюся запропонувати вашій сестрі піти зі мною в Ільмондар, щоб вона могла побути поруч з вами, а я тоді отримаю змогу позалицятися до неї. Так, як вона того варта.

− А що буде, якщо Вася відмовиться? – цікавлюся підозріло, із завмиранням серця вдивляючись у його очі, прислухаючись до емоцій. − Ви ж не примушуватимете її?

− Міє, ви не розумієте, про що кажете, − роздратовано хмуриться імператор, стискає суворо губи. Гнівається навіть трішки. – Злиття з таким потенціалом, як у мене, або вашого пов'язаного, для будь-якої жінки, навіть такої особливої, як ви з сестрою, безпечне лише за умови її повної довіри. І добровільної згоди. Так, як було у вашому випадку, − змушує він мене спалахнути відвертим натяком. − Мені не потрібна випалена зсередини психологічно зламана лялька. Я хочу здобути свій власний безцінний скарб, дружину, здатну добровільно розділити зі мною життя та силу.

Та рішучість, з якою він це говорить, те полум'я, яким горять при цьому його очі, красномовно показують, що отримати такий скарб Арід не просто хоче, а буквально жадає. І до мене приходить чітке розуміння, що він спробує це зробити незалежно від того, чи відповім я на всі його запитання, чи ні.

Гадаю, знайти Василину без моєї допомоги для імператора може і буде складніше, але точно не неможливо. А коли він її знайде, то вже не пошкодує зусиль, щоб досягти і довіри, і згоди. Як зробив зі мною Рок.

Я безпорадно дивлюся на світловолосого куарда, намагаючись зрозуміти, що робити, як вчинити, як захистити сестру. А найголовніше – чи потрібно її захищати від нього?

− Маленька, дозволь їй самій вирішити, − м'яко умовляє мене мій чоловік, погладжуючи по спині.

Ага, так, звичайно, пусти кота до сметани, хай сметана сама розбирається.

− Тут її ніхто не скривдить. Хіба тобі зі мною погано? – з усмішкою навмисне муркоче Рок, торкаючись губами вуха.

От не думала навіть, що він так уміє. Хіба можна зберегти розсудливість, коли с тобою таке робить власний надміру спокусливий чоловік? І тріпатися вже марно, адже не відпустить.

− Є ще одне питання, − раптом спохмурнівши, додає Арід. − Наскільки я зрозумів, Василина дуже ... рішуча дівчина, і шукатиме зниклу сестру. Я правий? − І продовжує, коли я неохоче киваю: − Існує невелика ймовірність, що у своїх пошуках вона приверне до себе зайву увагу.

− Чию? − холодію я.

– Крім моїх підданих на Землі бувають ще й куарди з інших країн Ільмондара, які не підкоряються ні мені, ні законам імперії Занагар. Вже мовчу про відступників та злочинців. Я сьогодні отримав деякі відомості про діяльність представників нашої раси на вашій батьківщині й багато чого мене насторожує. Запевняю, Мія, чим швидше я знайду Василину, розповім, що ви жива, здорова і перебуваєте в безпеці, чим швидше подбаю, щоб вона не знайшла проблем на свою гарну... голівку, тим краще для неї буде, – припечатує імператор, розбиваючи остаточно всі мої доводи та сумніви. Від однієї тільки думки, що з Васею може статися біда, серце збивається з ритму, затиснуте в крижаних лещатах страху.

– Будь ласка, обіцяйте, що не скривдите її, – прошу я, благально дивлячись у вічі Аріда. Бо знаю, як принципово куарди ставляться до своїх обіцянок. Розумію, що нахабнію, чогось вимагаючи від правителя, але мені начхати, що він про мене подумає. Васька важливіша.

Чоловік схиляє голову набік, вивчаючи мене та зважуючи свої дії. А потім, посміхнувшись, твердо вимовляє.

– Обіцяю, що навмисне нізащо не скривджу вашу сестру, Міє. Покажіть нам, як її знайти.

І я здаюся під натиском цієї впевненої наполегливості та власної гострої тривоги. Киваю несміливо, підтверджуючи свою згоду і сподіваючись, що роблю правильно.

− Я знав, що ви приймете правильне рішення, − усміхається м'яко імператор, але приховати хижий вогник, що спалахує знову в його очах, у куарда не виходить.

Але відступати вже пізно. І нехай краще Васю знайде і захистить цей хижак, аніж зазіхають інші. Обертаюся до Рока, піднімаючи на нього запитливий погляд.

− Можеш показати мені, − схиляється він і ніжно цілує в куточок губ. − Ти все правильно робиш, Міє.

Я зітхаю. І, дивлячись чоловікові в очі, демонструю йому у своїх думках все про наше місто, будинок, квартиру. Де навчається і чим займається сестра. Витягаю про всяк випадок зі сховищ пам'яті всіх її друзів і всі контакти, які тільки можу пригадати, чомусь мимоволі згадую і про Бодю, який брав у неї телефон, маючи явний намір позалицятися. І при цьому всьому дуже стараюся не думати, що дійсно наводжу на слід сестри справжнього хижака. Сподіваюся, безпечного для неї.

І лише коли розумію, що все, що могла, вже показала, опускаю погляд. Цього разу я зовсім не відчула ні слабкості, ні дезорієнтації, як було раніше, коли дозволяла Року так глибоко занурюватися в мій розум. Немов минула ніч стерла всі межі між нами... пов'язала докупи... давши йому повну владу наді мною. Що отримала я сама, ще тільки маю з'ясувати.