Я обираю бути твоєю - Ольга Островська

А прокидаюся від вогню, що вже у повну силу пульсує в крові. Від болісно-солодкого відчуття в грудях, зосередженого чомусь в сосках.

Інстинктивно здіймаю руки, і пальці зариваються в чиєсь коротке шовковисте волосся, мимоволі приголубивши чоловічу потилицю. У відповідь чую тихе вдоволене гарчання, поцілунки зміщуються з моїх грудей на живіт, змушуючи все тіло вигинатися від розбудженого бажання, а потім мене наче ляльку швидко перевертають. До спини притискається чоловічий торс, а в сідниці впирається щось дуже тверде і гаряче.

Застогнавши, прикушую губу. Як же він мене заводить? Ось так, з пів оберту. Хочеться мурчати й тертись сідницями, прогинаючись як кішка. Здається, саме це я й роблю спросоння.

− Яка чуттєва крихітка мені втрапила до рук? Від тебе неможливо відірватися, моя Міє. Тобою неможливо насититися, − огортає мене оксамитовий шепіт.

Рок підхоплює долонею мене під живіт, тягне на себе, змушуючи стати на коліна. Кусає збоку за шию, пестить язиком там де вкусив, знову кусає... і я скрикую, не стримавшись, закидаючи голову набік, сліпа від тих іскор, що танцюють перед очима.

– Я так довго чекав, коли нарешті зроблю тебе своєю. Дай мені свою пристрасть. Віддай мені себе повністю.

І я віддаюся, гортанно стогнучи, коли чоловік одним плавним поштовхом наповнює мене вщент. Відкриваюся для нього, не ховаючи того, як сильно хочу, як божеволію від кожного удару його плоті, як палаю всередині, згораючи у своїх почуттях, у нашому спільному голоді. Безсоромно прогинаюсь у попереку, штовхаюсь йому назустріч, приймаючи повніше, глибше, сильніше, бажаючи отримати все, що він захоче мені дати. Повністю приймаючи його владу наді мною. Його силу та енергію, купаючись у ній і без жодних вагань віддаючи у відповідь усе, що є в мені.

Цього разу задоволення накочує повільною хвилею, наповнюючи мене від маківки й до кінчиків пальців, відключаючи розум і волю. Виплескується через край, коли я відчуваю останні сильні поштовхи члена в мені й чую приглушений рик мого чоловіка. Він цілує мої плечі, гладить спину, продовжуючи моє задоволення, а потім сам допомагає мені лягти зручніше, знову влаштовуючи у своїх обіймах і дозволяючи заснути під мірне биття його серця.

Будить Рок й на світанку. І знову в мене не знаходиться ні сил, ні бажання чинити опір його голоду. І знову я тану в сильних руках, розчиняючись у подарованій ним насолоді. От навіть не уявляла ніколи, що так буває. Гостро, на межі. Кожен раз. Та ще кілька разів за ніч.

А потім, поцілувавши між лопаток, накриває мене, сонну і нездатну навіть рукою поворухнути, тонкою ковдрою.

− Поспи ще, Міє. Я відлучуся ненадовго у терміновій справі. Скоро повернусь.

І йде зі спальні, перш ніж я встигаю щось йому відповісти.

Спати? Мабуть, варто було б. Ніч видалася, м'яко кажучи, бурхливою. Але притиснувшись обличчям до подушки, що зберегла на собі такий бентежний і привабливий запах мого чоловіка, я мимоволі починаю згадувати все, що творив він зі мною цієї ночі. І відчуваю, як нестримно спалахую рум'янцем, дихання збивається, а серце починає калатати в грудях, як навіжене. От тобі й злиття.

Подумати тільки, я одружена. З чоловіком з іншого світу та іншої раси, з тим, хто можливо ніколи мене по-справжньому не полюбить. І сама тепер назавжди залишусь у цьому світі, далеко від усього звичного і знайомого. Вдалині від сестри.

Сумно зітхаю. Ні, я не збираюся знову плакати й впадати в тугу-розпач. В цю саму мить завдяки старанням одного невтомного куарда просто нездатна на це.

Зрештою, все не так уже й погано. А багато в чому навіть дуже добре. Треба мислити позитивно Я жива, моя дитина жива. Ми під захистом приголомшливого, сильного і владного, який обіцяв дбати, пестити й плекати. Та ще й виявився богом сексу, що теж є вагомим плюсом. Великим таким плюсом.

Ох. Мабуть, є. Не впевнена тільки, що зможу щоночі витримувати такий марафон.

Що ж до почуттів… Тут теж зарано впадати у відчай і ставити на них хрест. Та й нехай не любить поки що. Нехай і я у своїх почуттях зовсім не готова визначитися. Хіба це означає, що він ніколи не полюбить? Адже я йому подобаюся. Адже навіть після того, як вибір був мною зроблений, навіть коли Рок отримав мене на законних підставах у свою повну владу, я не могла не відчути всю наполегливу турботу цього чоловіка. Ніхто ніколи не був зі мною такий ніжний. Ніхто мене так не хотів. Ніколи я не відчувала себе настільки жаданою і потрібною. Ми тепер пов'язані. А надія така штука... живуча.

Але лишається ще Вася. Моя смілива люба сестричка, що залишилася там сама без мене. Ми завжди були одне в одного. Часто одні проти всіх. А зараз вона навіть не знає, що зі мною і чи я жива.

На її місці я б перевернула світ верх дном, щоб знайти, докопатися і врятувати. Чекати чогось меншого від моєї сестри навіть не доводиться. Не можна, щоб так і далі залишалося.

Якщо моє походження більше не таємниця, якщо вже Рок обіцяв, що шкоди моїй сестрі ніхто не заподіє, то зволікати більше не можна. Потрібно будь-яким можливим способом зв'язатися з Василиною і дати їй знати, що зі мною все гаразд.

За цими роздумами сон остаточно від мене втікає, організм нагадує про природні потреби, тому, потягнувшись у пропахлому сексом безладі величезного ліжка, я змушую себе сповзти з нього та вирушити у ванну кімнату.

На мій подив, крім легкого дискомфорту в інтимних місцях і ситої втоми в м'язах, ніяких неприємних відчуттів після такої бурхливої ​​шлюбної ночі я в собі не помічаю. І взагалі з того часу, як потрапила в Ільмондар, я фізично з кожним днем ​​почуваюся все краще і здоровіше, забувши вже навіть про токсикоз і ту постійну виснажливу втому, яка мучила мене в рідному світі останнім часом.

Чомусь мені здається, що за це треба дякувати саме Року. Як і за багато чого іншого.

Приймати ванну мені не хочеться, але сполоснутись і освіжитися просто необхідно. Добре що крім басейну, в якому мене вчора купав Рок, у ванній кімнаті є ще й простора душова кабінка, з навороченою панеллю управління, в якій мені хоч і не відразу, але вдається розібратися.