Купи мене - Катерина Дако
Сходи складалися з двох прольотів. Нижній - розташований у центрі сходів, і верхній, точніше, два верхні, що знаходилися з боків, S-подібно вигнутих.
Перестрибуючи через дві сходинки я злетіла до площадки, що розліяла поверхи, і повернула направо. Зробила кілька швидких кроків, тепер уже влучаючи ногами на кожну сходинку.
У голові пульсувало, у грудях полихало від різких вдихів... Я не хочу зараз! Я не готова!..
Рушник майже впав з талії, і я схопила його вільною рукою, тримаючи на місці. У другій долоні й досі був затиснутий злощасний персик.
Почула знизу важкі тупаючі кроки. Начебто тільки одного з мисливців...
Це спонукало рухатися ще швидше.
- Ну куди ж ти, пташка? - ображено пробасив мисливець, який моїми відчуттями вже майже добіг до площадки. Якби мені вдалося звернути в якийсь із коридорів до того, як він поверне на верхні сходи, я б змогла сховатися. Напевно...
Озирнулася на бігу. Ні, його поки що не видно...
Але зробивши останні кілька кроків і майже порівнявшись з третім поверхом завмерла, як укопана. Тому що...
Такого я зовсім не очікувала побачити... Була не готова. Була вибита з колії тим, що відбувається... Та що там, мені хотілося провалитися крізь землю...
Тому що прямо посередині площадки височів мій шеф, Федір Олександрович... перед яким на колінах з одностайною метою стояла русява оголена дівчина. Добре хоч її голова загороджувала те, що відбувалося, не даючи розглянути подробиці. Але за розслабленим виразом обличчя шефа і по п'ятерні, що закопалася у волосся і злегка погладжувала її маківку, я зрозуміла, що дівчина все робить правильно.
І в цей момент мене різко штовхнули ззаду, від чого я похитнулася і впала на витягнуті руки.
Від удару випустила з руки персик, і він покотився у бік шефа, який безсоромно мав дичину прямо посеред поверху.
Дві сходинки... Усього дві сходинки я не добігла до рятівного укриття...
І все через нього!
А тепер розтяглася на колінах на самому верху сходів, спершись на лікті.
Рушник теж сповз, уже не утримуваний другою рукою. Тому що саме в цей момент її взяла лапа мисливця і почулося тихе "піп", що разрізало барабанні перетинки на рівні ультразвуку.
Ну от і все. Мене зловили. Та ще так... тут...
Знову на очах у шефа!
Напевно, це був якийсь злий рок, який постійно стикав нас один з одним.
Але жодного разу - наодинці.
Завжди - лише за сторонніх.
Як перенести ще це? Як витримати? Не здатися!
Згадала, що стоїть зараз на кону, і трохи прийшла до тями. Я сильна. Я, зрештою, доросла. Я все витримаю...
Спробувала абстрагуватися від того, що відбувається. Відчувала, що після цієї "вечірки" зможу досягати нірвани не гірше за самого Будди...
Ззаду шурхотів і копошився мисливець, який упіймав мене. Просто переді мною була дівчина, яка продовжувала задовольняти орально мого шефа. Над нею похмурою хмарою нависав сам цей шеф.
Просто якийсь театр абсурду. Ні, скоріше – вертеп розпусти... І я – у самому його епіцентрі!
Застигла, не маючи змоги ні втекти, ні чинити опір. Інакше все дарма...
Та й нехай розважаються. І шеф, і цей, який за спиною, та інші, такі ж багаті та цинічні. Я зтерплю. Винесу. Покорюся...
Зможу не збожеволіти в цьому царстві пороку!
І тут мій погляд зачепився за єдину пляму, яка не вписувалася в навколишній хаос. Це був рожево-кремовий бік персика, що в результаті прикотився прямо до миска модельної туфлі Федора Олександровича.
Чомусь мої очі мимоволі завмерли саме на бархатистій шкірці фрукта, під якою, я знала, була ніжна м'якоть. Я вже скуштувала сьогодні подібний плід, за що зараз мала розплачуватися по-повній.
Майже не зазнала дискомфорту, коли в мене з силою штовхнулася товста голівка. А потім і весь орган проник повністю.
Чомусь подумала, що з того ракурсу, з якого зараз дивиться мій шеф, напевно відкривається вельми мальовнича картина. Ну що ж, хай милується. Йому не звикати...
Поштовхи продовжувалися. Безжалісні, різкі. Але вони не викликали в мені ніяких почуттів і відчуттів. Я справді змогла. Відкинула всі думки про те, як це бридко і принизливо. Відхилилася від того, що відбувається.
Ну і нехай вони одержують задоволення. Нехай трахають мене за всіх. Зате винагорода, яку я отримаю за це все і, принісши додому, покажу мамі, можливо, зітре з пам'яті всю цю гидоту та бруд.
Я настільки відійшла в себе, що зрозуміла - мені навіть абсолютно вже не важливо, як виглядає мисливець, який зараз користується моїм тілом. І мені стало абсолютно начхати на очі Федора, що закрилися від задоволення.
Чомусь цей персик, промінчик світла в темному царстві, виявився для мене маячком, який утримував у такому відчуженому стані. Я дивилася на нього, не відриваючись, не відводячи погляду, не звертаючи уваги на важке дихання чоловіків і гортанні звуки мінету.
Розглянула навіть, що на шкірці є дві крихітні темні цятки. А через круглий бочок проходить бордова тонка лінія, що розділяє майже ідеальну сферу навпіл.
Вони скінчили майже одночасно. Мене сильно струхнуло, коли чоловік різко вбився ззаду востаннє. Дівчина ж зайшлася хрипом, мабуть, отримуючи порцію сперми.
Але я й на це не звернула уваги. Як і на те, що член з мене витягли, і мисливець відсторонився, не забувши натиснути кнопку браслета. А потім тяжкою ходою почав спускатися вниз. Напевно, продовжить перерваний на перепихон сніданок.
А Федір...
Відштовхнув дівчину, і та безвільною тушкою опустилася поруч, схиливши голову і важко дихаючи.
Я дивилася знизу вгору на свого шефа і відсторонено думала, що якби не обставини, цілком могла б бути з ним. Можливо, навіть, закохатися. Адже він розумний. І красивий. І харизматичний...
Але після цього я навряд чи взагалі зможу перебувати з ним в одному приміщенні. Настільки спотвореним і принизливим відчувалося все, що зараз пов'язувало нас.
Він застебнув штани, трохи пом'яті за ніч. І раптово нахилився...Я навіть замружилася на мить, боячись того, що він доторкнеться до мене. Це було б справді занадто.
