Купи мене - Катерина Дако

Зойкнула, коли мене потягла з-під ліжка сильна рука. Я проїхала голою попою по килимовому покриттю, стискуючи зуби і через них зі свистом різко втягуючи повітря. Напевно, на ніжній шкірі стегна залишиться зсадна.

- Ну що, красуне, повеселимося? - спитав мисливець, раптом різко нахиляючись і перехоплюючи мене за руку. Пролунав писк браслета, сповіщаючи, що я... опинилася в руках того самого, мерзенного, який іржав над нами там унизу, не сумніваючись у здатності кожної зробити йому мінет, "відкриваючи рота ширше". Та що ж мені так щастить!? На суцільних збоченців нариваюсь...

Чоловік тим часом не відпустив мою долоню, а приклав її до своєї ширинки, стаючи прямо переді мною. А потім потер нею через штани своє "богатство".

Перший раз у житті відчула настільки сильну огиду, що захотілося відгризти руку, аби не торкатися його.
Я нахилила голову, намагаючись не дивитись у його бік. Сама дивувалася такій сильній негативній реакції.

- Ти чому віддаєш перевагу: в рот чи в дупу? - надійшло несподіване питання. І я зрозуміла, що можу не витримати. Якщо він зараз почне грубо брати мене одним із перелічених варіантів, я здамся... втечу звідси... Навіть незважаючи на те, що до цього твердо вирішила отримати ці гроші...

Другою лапою він грубо схопив за волосся і потягнув так, щоб бачити мене краще.

Старанно заплющила очі. Я просто не могла на нього дивитися...

А ще, мабуть, мені не вдалося приховати свої емоції, що відбилися на обличчі. Надто вже сильно було неприйняття цієї ситуації та цього чоловіка. І вже наступної миті почула:

- Що це ти кривишся? Чи не рада, чи що? М-м?

Він реально думає, що можна радіти? Чи це просто чергова порція знущань?

- А ну відповідай, коли я питаю? - заревів мисливець, і в ту ж мить різкий ляпас обпек щоку.

Від несподіванки та переляку я втратила рівновагу і почала завлюватися набік. Але далеко не відлетіла, бо жорстко утримувалася другою п'ятірнею за волосся. Тільки біль у лікті, яким врізалася в якийсь кут, прострілив до зірочок перед очима.

- Ти що, сука, зовсім охреніла? Що не зрозуміло? Я спитав – ти відповіла.

Замружилася ще більше, відчуваючи, як з-під вій просочуються сльози, і подумки стискаючись у грудку. Звісно, ​​не відповідаючи на запитання, але тепер уже готова до його грубості. І вона не забарилася. Другий удар по обличчю, набагато сильніший за перший, оглушив на якийсь час. Я захиталася, але знову не змогла відсторонитися.

Руками мимоволі закрила обличчя, ліва половина якого оніміла, але починала прострілювати безліччю голок. Ще трохи - і печіння шкіри стало просто нестерпним. А ще, здається, лопнула губа...
Я розуміла, що з моменту мого пробудження пройшло не більше кількох хвилин. Але здавалося, що він знущається з мене вже кілька годин. Навіть не приступивши до "основного", я вже була зламана і знищена морально. Та й фізично - теж не краще...

- Ну раз ти мовчиш, - усміхнувся з мене мисливець, - тоді я вирішу.

І він так само, як і там унизу, гидко заржав.

- Спершу смоктатимеш, а потім я тебе трахну. Зрозуміла?

Чого він від мене зараз хотів? Щоб я дала згоду на всю цю гидоту?

Уявляю, як взагалі все це виглядає збоку. Я, кошлата, з клаптем волосся, намотаним на його руку, сиджу голою попою на підлозі, некрасиво розкидавши ноги...

Що ж. Збуджує, що й казати. Але його, ось, пре ж.

Зовсім поруч почула звук блискавки, що розстібається.

Невже вже?.. ось зараз?

Але я не хочу!..

- Ану руки прибрала! - пролунав грубий наказ, і слідом за ним різкий ривок за волосся. - І рота відкрила!

Відчувала, як все болючіше п'ятірня натягувала пасма, погрожуючи вирвати частину з них.

Повільно опустила руки, і тут же мені в губи тицьнулося щось, що пахло просто огидно. Ні, мабуть, запах був цілком стандартним для цієї частини тіла, але мене вивертало від однієї тільки перспективи взяти це до рота.

- Нумо! Давай!

Але я просто не могла... не могла це зробити...

Чомусь мені зараз слизьку жабу простіше було б взяти до рота, ніж його член!

Так само, як і не могла подивитися на цього чоловіка.

- Ах так!? - він явно сердився все сильніше, продовжуючи тикати своїм органом мені в обличчя.

І відразу я відчула, як він затис мені двома пальцями ніс.

Схопилася руками за нього, намагаючись відштовхнути. Але сили були явно нерівні. І з важкого дихання зрозуміла, що через мій опір він не тільки злиться ще більше, а й збуджується теж.

Від нестачі повітря та бажання зробити хоч крихітний вдих, заклало вуха. Пальці мимоволі заскребли по тканині штанів, швидше за все, дряпаючи і шкіру.

Хватка у волоссі, здавалося, досягла межі. Ось ще трохи - і волосся почне вириватися...

У легенях все горіло, в голові змішалися рештки думок...

І я не витримала. Відкрила рота, роблячи довгоочікуваний рваний вдих.

І звичайно ж відчула, як між губами проштовхується головка. А друга рука стискає нижню щелепу, тим самим позбавляючи можливості закрити рота знову.

Але я мала ще один спосіб. Той, про який я майже забула. Але той, що пам'ятала моя підсвідомість.

І я це зробила. Натиснула на опуклу кнопку браслета.

Пролунав досить гучний неприємний звук. І мій мучитель смикнувся, прибираючи руку з підборіддя і даючи мені таку довгоочікувану свободу. Тільки друга рука так і продовжувала стискати мої пасма.

- С-сука! - заревів він.

І я на якомусь інтуїтивному рівні зрозуміла, що зараз буде ще одна ляпас.

- Для вас полювання закінчено, - раптом пролунав звідкись збоку незнайомий голос, не даючи статися тому, що трапилося б.

Але навіть те, що моє волосся нарешті відпустили, і що неприємний чоловічий орган більше не торкався мого обличчя, не принесло ніякого полегшення.

Тому що я знала: це кінець...

І все було дарма.

Я не впоралася...

І що тепер робити?..