Чоловік на годину, або Ненавиджу 8 Березня! - Ялинка Ясь
-Не треба. Давай відкладемо розмову, - він, раптом, здався мені розгубленим.
-Стасичку, пробач, що я тебе не впізнала! Це було так давно, ти змінився!
-Не треба, Розетто, - він погладив мене по щоці, - головне, що зараз ти зі мною. І знаєш... Ти більше від мене нікуди не подінешся! - сказав настільки рішуче і стиснув губи, наче я з ним сперечалася.
-Добре, - погодилася відразу, - я і не хочу нікуди подітися, - і ще зручніше вмостилася на подушці, - то що, поговоримо?
-Може, сніданок? - він з такою тугою глянув у бік кухні, що я засміялася.
-Я живу сама, готую не часто. У холодильнику порожньо. Так що доведеться готувати, але, як ти пам'ятаєш, моя кухня схожа на поле бою.
-Точно! - він грюкнув себе по лобі, - тоді в мене пропозиція! Ходімо до мене? – і поглядом, наче рентгенівським променем полоснув.
-До тебе?
-До мене.
-Піти?
-Піти, так!
-Е-е-е, тобто до тебе можна дійти? Ти десь близько живеш?
-Йди сюди! - Стасік узяв мене за руку, підвів до вікна і показав на висотку, що виднілася через два будинки, - я живу там...
-Давно?! – мої очі зробилися великими від розуміння того, як близько він був від мене.
-Минулого літа переїхав, - а сам дивиться, вивчаючи мої реакцію.
-А... Коли дізнався, що я живу поруч? – затамувала подих в очікуванні відповіді.
-Два тижні тому…
-Два тижні... а як...
-Розетто! - мені закрили рот поцілунком, - я обіцяю тобі розмову, як тільки ми нормально поснідаємо! Я голодний! І якщо мене не нагодувати, почну гарчати та кусатися! Вибирай, ми йдемо до мене… чи я їм тебе? - і клацнув зубами.
-А може замовимо піцу? – роблю невинні очі.
-У мене вдома повний холодильник їжі та джакузі, - він нахиляється і шепоче у вухо, - хочу тебе там…
-А хто готував їжу? – млію від його слів, але ще пручаюсь.
-Не дружина, не хвилюйся! - кусає за мочку і тягне.
-А все ж таки?
-Кухар, Розетто, кухар готував їжу...
-Який кухар? У ресторані?
-Ні, домашній кухар, пішли, га? - кусає за шию досить чутливо, а пустотливі пальці вже пестять внутрішню поверхню стегон. Підлий прийом!
-Ти що, багатій? - ноги підгинаються, хапаюся за підступного спокусника, щоб не впасти і стуляю ноги.
-Ще ні, але планую! - сміється мій мучитель і, піднявши на руки, несе до дивану, - я зрозумів твою відповідь, ти відмовляєшся, значить я... споживатиму тебе! - кидає впоперек ліжка, сам падає зверху і проникає в мене. Я здивовано охаю, намагаюся вирватись, але хто мене відпустить?
-Ста-сік... - скиглю я, - у мене все болить, не будь садистом...
-Пішли до мене, обіцяю смачну їжу, розслаблюючий масаж і не чіпатиму тебе до самого вечора! - змій підвівся на ліктях і вийшов з мене, - останній шанс... один, два, три...
-Так! Я згодна! - вигукую, а Стасік, невдоволено скривившись, скочується з мене.
-А шкода, могла б поламатися ще трохи! – його орган тремтить, перебуваючи у вкрай бойовій готовності.
-У тебе там батарейка? - я сідаю навпроти нього, торкаюся рукою і починаю гладити. Гидке сумління не дає залишити мужика у скрутному становищі.
-Акумулятор, - відповідає Стас, заплющивши очі і закинувши руки за голову, - які у тебе ручки чудові, так-так-так… ось так добре.
Роблю йому аматорський інтимний масаж, імпровізуючи, але судячи з його реакції успішний. Відверто любуюся чоловіком, його фігурою, зосередженим виразом обличчя, пружним органом, яким керую зараз. Він - прекрасний. Його долоня лягає поверх моєї, підказуючи темп. Уловлюю і продовжую у тому ж ритмі. І коли розрядка струсила його тіло, скрикнув зі словами:
-Розетто - це була моя перша мрія...
-Мене так називає тільки мама, - кажу, коли чоловік приходить до тями і обійнявши, притискає до грудей.
-А як же тебе називають інші?
-Розой, а учні Розою Генріхівною.
-Ні, мені подобається Розетта!
-Ненавиджу це ім'я, у школі мене дражнили розеткою!
-Вони придурки! Забудь! Ти - Розетто, моя ніжна квіточка на французький манер...
-М-м-м, а ти романтик, - цілую його в груди.
-Ще й який…
До будинку Стасіка ми дійшли хвилин за десять. Нова, гарна будівля з охороною на вході та швидкісним ліфтом викликала захоплення.
Жодних обпльованих сходинок, або жуйок на кнопках ліфту. Дзеркальна чистота, приємний запах.
