Купи мене - Катерина Дако

- Поліна, ну що, як на рахунок ресторану? - вклинився в мої важкі думки шеф. Той, що головний шеф, а не безпосередній.

- Дякую, Федоре Олександровичу, але не сьогодні, - я вимучено посміхнулася.

Шеф дивився на мене так, ніби хотів їсти, а я була першою, другою справою та десертом одночасно. Але я знала таких мужиків, з одним із таких жила три роки. І після Влада наступати на граблі вдруге не збиралася.

Це ж ясно, що якщо я погоджуся на вечерю, то напевно вже сьогодні ввечері ми опинимося в одному ліжку, а завтра я буду визначена в коханки шефа, з мене всі сміятимуться і шушукатимуться по кутках.

А мені моя робота дуже дорога. А надто зарплата.

Звичайно, мені потрібні ще гроші, але не в шефа ж за сексуальні послуги просити...

Доречі, якщо й надавати такі послуги, то мій шеф цілком підходяща кандидатура. Високий, красивий брюнет із темно-карими очима. Ну, начебто, принц із казки. Та я не принцеса, а звичайний бухгалтер. Він таких принцес по три пачки на тиждень змінює. Ну, потішиться зі мною разок та й викине, добре, якщо з роботи не звільнить. А мені потім як почуватися? Як підстилці використаної?

І якщо говорити про гроші, то навряд чи він за один вечір відсипе багато. Інша справа - сума, яка написана на картці. Ось там все набагато ближче до мети...

Шеф, між тим, відклеїв погляд від мого бюста, запакованого в просту світлу блузку, і пройшов до кабінету до Ярослава, мого безпосереднього начальника, головного економіста.

Ці двоє з'явилися у нашій компанії нещодавно, коли викупили напівлегальну справу у групи якихось товаришів. Справа була переведена в розряд легальних, частково набраний новий штат, у тому числі і я, розширено масштаби, укладено нові контракти. 

Шестерні дуже швидко заробили, з ними прийшло підвищення зарплати та моєї посади зі звичайного бухгалтера до головного. Так, у двадцять шість років я стала третьою за важливістю персоною в будівельній компанії.

І все було б добре, якби не нав'язлива увага обох шефів. Ярослав теж іноді намагався підбити до мене клини, але я на цьому фронті тримала кругову оборону. Досить мені Влада, від якого довелося звільнитися, коли ми розлучилися. Більше жодних зв'язків на роботі, тим більше, з начальством.

"Але гроші мені все одно дуже потрібні" - подумала я і в черговий раз глянула на конверт з бажаною сумою всередині. Цікаво, звідки він узявся у моїй кореспонденції?

Я вирішила, що потрібно все ж таки дізнатися про цей захід якомога більше. Зателефонувала, проте дівчина на тому кінці проводу була добре вишколена. Ніякої інформації, лише сухі відповіді про те, о котрій початок, який дрес-код і коли я повернуся назад. Навіть страшенно трохи стало.

Здолала в собі бажання піддатися паніці і таки записалася на цю дивну вечірку, продиктувавши адресу, за якою мене можна буде забрати водію.
Головне – відключити мозок. І не думати про те, що там буде. Ну, подумаєш, пересплю з кимось. І напевно неодноразово. Але що я, секса не пробувала? Навряд чи там буде щось надзвичайне. Те, чим мене можна здивувати. Єдине - можливо відразу кілька партнерів. Але тут потрібно дійсно поставитися до всього філософськи. Це так само, якби вони були в мене по черзі. Тільки водночас.
Зате навіть лестить, що стільки мужиків одразу мене хочуть...

Це я, звичайно, пожартувала. Так, дурний жарт, але тільки так, кепкуючи сам над собою, можна було на це зважитися. Я вибрала білизну, натягла панчохи і зверху – чорну сукню-чохол, яких у мене в гардеробі було аж чотири. Сьогодні вибір упав на вбрання із квадратним вирізом довжиною до коліна. І в ньому я виглядала цілком пристойно. Ніколи не скажеш, що перед тобою - майбутня жриця кохання, що зібралася трошки розважитися за гроші.

Руки злегка тремтіли, серце бихало в грудях, як божевільне, але я твердою рукою одягла відповідні прикраси. Потім пройшла до коридору, натягла туфлі на високих підборах і взяла до рук сумочку.

Так, зовні я була абсолютно спокійна. І ніхто б не повірив зараз, що ця красуня, що відбивалася в дзеркалі, до болю в пальцях стискає сумочку і нервово ковтає слину, щоб хоч трохи змочити вмить пересохле горло.

Ну що ж... час...

Все буде добре... сподіваюся...