Чоловік на годину, або Ненавиджу 8 Березня! - Ялинка Ясь

-Що ви! Ця історія болю мені не приносить, - він знизав плечима.

А мені, раптом, стало дуже шкода хлопчика, кинутого батьками.

-Напевне, вас дражнили у дитинстві?

-Дражнили. Але я швидко розбирався з кривдниками. Треба ж було виправдовувати прізвище! – знову посміхнувся.

-Соромлюся запитати...

-Не соромтесь. Та робітниця дитячого будинку вирішила дати мені прізвище під стать імені. Мабуть, вона була смутно знайома з історією Давида і Голіафа, тому я став носієм прізвища Могутній.

-Ого! - вигукнула я, - ви - Могутній Голіаф? Вухам своїм не вірю! Подумати тільки, я знайома з людиною, яку звуть Могутній Голіаф!

-Так-так, - він поблажливо посміхнувся, - сотні разів чув це на свою адресу.

-Буде дуже нахабно з мого боку…

-Дізнатися по-батькові? А ви вгадайте!

-Е-е-е… -  лепечу я, - ніяких ідей.

-Підказка: та жінка була з гумором.

-Невже Давидович? – дивуюся я.

-Бінго! – підтверджує Голіаф.

-З глузду з'їхати! Могутній Голіаф Давидович! Вам не спадало на думку змінити ім'я?

-Спадало. Але коли я був молодим, в нашій країні за законом ще не можна було змінювати по-батькові. А якщо змінювати - то  тільки все разом. Потім ця можливість з’явилась, та стало лінь змінювати купу документів. Так  до кінця днів і дивуватиму людей, - він так щиро і тепло посміхався, що я перейнялася симпатією. Людина, яка з усмішкою жартує про себе, напевно дуже сильна, а до цього не п'є, займається спортом, очолює бізнес і, навіть, успішний.

-А знаєте, вам личить! - заявляю я, - у вашому імені є щось... Може, ваше ім'я залишило відбиток на долі? Я, наприклад, не уявляю собі п'яницю та невдаху з ім'ям Могутній Голіаф.

-Дякую! - відповів гість, - насправді, я цілком міг би їм стати, але пощастило потрапити до спецназу. А там дисципліна. І капітан у нас був що треба! А так... хто його знає, як склалася б доля?

-Так, доля... – а я подумала, що можливо перевернуті номерки на дверях - це також втручання долі? Захотілось, щоб Голіаф попав до мене не просто так…  - Ой, машинка перестала прати!

Я зірвалася до кухні, вийняла одяг чоловіка з пралки, а коли випросталася, уперлася спиною в пружні груди! Серце зробило сальто і почало виконувати якийсь дикий танок.

Застигла з його одягом у руках, не в змозі ворухнутися. Теплі долоні лягли на плечі і легенько їх погладили, потім помасажували шию, торкнувшись чутливого містечка. Стиснула зуби, щоб не застогнати і прошепотіла:

-Ви ж казали, що більше не проявляєте ініціативу…

-Так прояви ти! – прошепотіли його губи біля самого вуха.

Ситуація… Адже я теж колись заріклася проявляти ініціативу. Минулі два рази вона вийшла мені дорогого коштувала.    

Проте… Впустила мокрий одяг на підлогу, розвернулась і потрапила в обійми. По-справжньому могутні!

Обняла чоловіка за шию і повільно притулилася до його квадратних губ. На цьому моя ініціатива завершилася, бо Голіаф підхопив мене під стегна і наче пушинку посадив на стіл. Мої ноги обплів навколо своєї талії і міцно поцілував, взасос, трохи грубо, але мене пробрало до самих кісток! Притулилася до нього грудьми і відповіла на цей поцілунок, як вміла сміливо та пристрасно!

Пекельно гарячі великі чоловічи долоні пробралися під туніку і задерли її разом із бюстгальтером до самої шиї. Дбайливо обхопили груди і стиснули. Чоловік застогнав прямо у мій рот:

-Які грудки... я просто зобов'язаний їх спробувати, - він схилився над грудьми і довго дивився, - дівчатка, ви такі красуні!

Я завела руки за спину, розстібнула застібку бюстгальтера, та зірвала його з себе разом із тунікою. Добре, що ходжу до спортзалу. Півроку тому, напевно, не наважилася б на такий подвиг. В очах чоловіка прочитала захоплення та цілковите схвалення своїм діям і миттєво загорілась! Виявляється, те, що ти бажана, збуджує не слабше за попередні ласки!

Він легенько штовхнув мене і я опустилася спиною на стіл поруч із мискою салату, але на той момент це було фіолетово!

Гарячий вимогливий рот торкається соска. Вигинаю спину і, не соромлячись, обхоплюю мужика ногами, притягаючи до себе. Між ніг упирається дещо потужне та тверде. Розуміння того, що він готовий, заводить ще більше…

Голіаф починає пестити інший сосок, грає з ним, не припиняючи руками гладити груди. Я у відповідь гладжу його плечі, спину, шию, шкода більше ні до чого не дотягуються руки!

-Солодкі, ароматні... невже такі бувають? - шепоче мій гість, - найпрекрасніші грудки з усіх, що я бачив... відірватися не можу, - від цих слів кров з гарячої перетворюється на киплячу! Мій стогін лунає сигналом до активнішої дії!