Зламати ляльку Loly - Катерина Дако

Лола ще раз обвела поглядом зал. Начебто звичайні люди, зазвичай спілкуються. Випивають, веселяться. Відпочивають.

Але нічого звичайного не було навіть близько. Лола не розуміла таких стосунків, коли тебе, наприклад, як тварину водять на повідку, а ти від цього кайфуєш. Ну чи від того, що тебе б'ють, а ти в оргазм відлітаєш.

Хоча, може, вона просто не пробувала...

Але ні, бррр... у неї по тілу аж мороз пробіг. Їй зовсім не посміхалася думка, що хтось може її вдарити. Гордій, наприклад. Вона таких розваг не розуміла.

Тим часом народ, що юрмився біля барної стійки, трохи розійшовся, і Лола раптом побачила те, на що раніше не звернула уваги. О Боже! З іншого боку від бару було видно колодки. І в них – закута оголена дівчина.

- Що?.. - Лола не змогла навіть домовити.

Гордій побачив, що Лола аж в обличчі змінилася, і простежив за її поглядом.

- Так, це для покарання. Публічне, - посміхнувся. - Подобається?

Від жаху побаченого очи Лоли мимоволі максимально розширились. Вона не могла видавити із себе жодного слова. Лише згодом мовчки похитала головою.

- Не хвилюйся, ніхто не карає настільки, що це небезпечно для здоров'я. Просто публічне покарання набагато дієвіше. Запам'ятовується надовго.

Лола продовжувала мовчки дивитись на прикуту дівчину. Голова та руки тієї були затиснуті між дерев'яними щитками зі спеціальними виїмками. При цьому вона стояла рачки, але руки, природно, не торкалися підлоги.

- Що за середньовіччя? - нарешті змогла видавити з себе Лола.

Вона бачила, що на сідницях дівчини залишилися мітки від шмагання. Але зараз її ніхто вже не поров, дівчина просто мовчки покірно висіла в колодках, не рухаючись. Із заплющеними очима.

- Не вражайся. Це нормальна практика у БДСМ-відносинах. Вона сама краще буде так покарана, ніж відчуватиме провину перед своїм чоловіком. Тут все просто. Завинив - отримав покарання - прощений. Це набагато простіше та правдивіше, ніж виносити один одному мозок взаємними претензіями.

Лола все ще не могла повірити у те, що відбувається.

- Дивись, - тим часом продовжував Гордій. – Ось її домінант.

До дівчини справді підійшов високий худорлявий чоловік ближче до сорока. Він легко провів пальцями вздовж голої спини дівчини, і та розплющила очі, виринаючи з небуття.

Чоловік натис на щось, підняв верхню пластину колодок, і дівчина поволі осіла на підлогу. Чоловік дбайливо накинув їй на плечі плед, нахилився, поцілував у скроню, підхопив на руки і попрямував у їхній бік. Коли вони проходили майже поряд, Лола з подивом зрозуміла, що дівчина дивиться на чоловіка не лише без агресії чи приниження, а ніби з вдячністю. А на губах чоловіка грає легка посмішка.

Вони справді здавалися задоволеними подією!

Обидва!

Лола недовірливо озирнулася на Гордія. Їй не вірилося, що це було реально! Що це не гра акторів, не постановочне дійство.

- Так, лялечку, так буває. Вони знайшли одне одного. І їх влаштовують такі стосунки.

- Ти теж будеш мене бити? - запинаючись задала Лола питания, що її мучило.

– Ні, швидше за все – ні, – відповів чоловік. - Я ж казав, що мені не подобається больовий вплив на партнерку. Набагато болючіше можна вдарити словом, покарати дією. Або бездіяльністю. Але якщо ти хочеш спробувати...

Лола енергійно заперечливо закрутила головою. Ні, вона точно не хотіла б пробувати!

- Нам час, - раптом сказав Гордій, подивившись на годинник.

- Додому? - нерішуче спитала.

- Ні, звичайно, - чоловік майже засміявся. – Ми ж приїхали грати. І все тільки починається.