Зламати ляльку Loly - Катерина Дако
Я хотіла б пограти в ляльки.
Лялька рухається так, як тобі цього заманеться.
Каже те, що тобі хочеться...
А якщо вона зламається, ти її просто викинеш!
Суйгінто. "Діва-троянда".
- Ну що ж, лялечка, тоді можемо розважитися вже сьогодні, - чоловік ляснув себе по колінах і підвівся з дивана.
Підійшов до Лолі, нахилився та поцілував. Поцілунок був жорсткий, так Гордій наче заявляв свої права на Лолу. Дівчина не була проти і відкрила губки під потужним натиском. Їй подобалося, що такий чоловік, як Гордій, хоче її. А з огляду на поцілунок сумніватися в цьому не доводилося. Він потяг її на себе, Лола встала і опинилася в обіймах. Таких міцних та по-справжньому чоловічих. Вона почувала себе принцесою, яку завоював дракон. Але дракон був не страшним, а навпаки, пристрасним. І бажаним. І коханим.
Усі тривоги вилетіли в неї з голови, варто було чоловікові доторкнутися до неї. Вона вже не сумнівалася у правильності рішення. Він же не скривдить її? Адже правда? Не скривдить?
А вона просто не зможе пережити розриву. Добровільно відмовитись. Краще нехай так, дивно і поки що незрозуміло, але з ним. Може, все буде добре. Без нього – точно не буде. Без нього – її не буде.
Тим часом, поцілунок усе поглиблювався. Лола відчула, що Гордій уперся їй у низ живота незаперечним доказом свого бажання. Він же сказав, що йому всі набридли! Але вона, виходить, його збуджує? Це було приємно, тішило самолюбство. Хвилювало і збуджувало.
Так, вона також його хотіла. До зірочок, до метеликів, до мурашок. Хотіла піти за ним туди, куди б він не повів.
- Я передумав, - раптом зітхнув чоловік прямо їй у губи.– Сьогодні у нас буде просто знайомство. Без жодних ігор. Ти не проти?
Лола була не проти. І вони обоє це знали. Вона закохалася без пам'яті і прийняла б будь-яку пропозицію Гордія. У вогонь та у воду.
- Ні не проти.
Гордій підхопив її на руки, ніби чекав на ці слова. І поволок у спальню. Лола зовсім не роздивлялася на всі боки, вся її увага була зосереджена на чоловікові, який викрав її серце, а тепер ось і її саму. Їй було абсолютно байдуже, в яку кімнату він її занесе, на яке ліжко покладе, аби не зупинявся, не припиняв цілувати.
Вона погано пам'ятала, як залишилася тільки в білизні та панчохах. А потім і без білизни.
Гордій провів долонею по мереживу панчох і схвально хмикнув:
- Розумниця, одягай такі завжди.
Значить не дарма! Йому подобається! Він помітив!
Лола мало не верещала у щенячому захваті.
Їй було так добре, що аж трохи страшно. Адже так не буває. Коли шкіра плавиться лише від погляду. Руки невпинно гладять, пробують, дражнять. Губи цілують, шукають, знаходять і знову шукають. Перед очима стоїть п'яний туман, хоч не випито ні краплі. І весь світ стискається до розмірів цієї кімнати, цього ліжка, де є тільки цей чоловік та ця жінка.
Так не буває, але так було. І все лише починалося. І все буде добре.
Лола не помітила, як Гордій роздягся, але раптово зрозуміла, що він лежить на ній зовсім голий. І втискає у простирадла. І стискає сильно, майже до болю. Вона чула, що зашелестіла фольга презерватива. Але не зрозуміла, коли чоловік перервався, щоб його одягнути. І ще вона зовсім точно не могла повірити, що це все відбувається з нею. Що Гордій повільно гладить її, пестить там, між ніг, де все вже давно було готове, щоб зустріти солодку атаку.
Чоловік входив дуже повільно, немов смакуючи, опановуючи кожен відвойований сантиметр. Лола хотіла було заплющити очі, але боялася пропустити щось важливе. Тому просто мовчки спостерігала, як Гордій шумно видихнув, увійшовши до краю. Як стиснув її руки, а потім завів їх угору, переплетивши пальці. Він почав рухатися в ній, але було відчуття, що рухається єдиний організм, так це було гармонійно. Так правильно. Так природно. Вони підходили один для одного ідеально. Її боязкість та його натиск. Її м'якість та його мужність. Вони були одним цілим. І незрозуміло було, як потім жити порізно. Неможливо навіть уявити.
У якийсь момент Лола загубилася у вирі відчуттів, спалюючи всі мости. Її підкинуло вгору, а потім рознесло зоряним пилом на мільярди частинок. Але вона й тут була не одна. Чоловік, який подарував їй таку незабутню мить, теж був розщеплений на молекули, утворюючи з молекулами Лоли цілий вихор насолоди.
Гордій все ще залишався в ній, коли Лола прийшла до тями. Він легенько погладжував її долоньку, яку так і не випустив зі своєї руки. Бачачи, що погляд дівчини став осмисленим, чоловік акуратно вийшов із неї, зняв презерватив і ліг поряд.
- Ось так у нас все може бути, - промовив здавлено. - Якщо витримаєш, звісно.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
