Вибрані твори. Том II - Бернард Шоу
Цезар. Як! Ти це чула, невже? Я молився великому сфінксові.
Клеопатра. Але це зовсім не великий сфінкс.
Цезар (надзвичайно розчарований, дивиться вгору на статую). Як то?
Клеопатра. Це тільки любе малесеньке сфінксенятко. Великий же сфінкс такий величезний, що між його лапами міститься цілий храм. Це мій улюблений сфінкс. Скажи мені, як ти гадаєш, у римлян є ворожбити, щоб могли через ворожбицтво відняти нас у сфінкса?
Цезар. Як? Ти боїшся римлян?
Клеопатра (дуже серйозно). О, вони б нас з’їли, якби спіймали. Вони варвари. Їхній вождь зветься Юлій Цезар. Його батько був тигр, а мати — горюча гора; а його ніс мов хобот слонячий. (Цезар мимоволі тре свого носа). У них у всіх довгі носи, та й ікла, й маленькі хвостики, й по сім рук, і в кожній руці по тисячі стріл; і вони харчуються людським м’ясом.
Цезар. А хочеш, щоб я показав тобі справжнього римлянина?
Клеопатра (з жахом). Ні! Ти мене лякаєш!
Цезар. Нічого; адже це все лише сон.
Клеопатра (збуджено). Це не сон, це не сон. Дивись, дивись (вона витягає із волосся шпильку і шпигає його кілька разів у руку).
Цезар. Ой! Годі! (Гнівно). Як ти смієш?
Клеопатра (ніяково). Ти сказав, що ти спиш. (Хлипаючи). Хотіла тобі показати...
Цезар (ніжно). Ну добре, добре, не плач. Цариця не повинна плакати. (Він тре собі руку, дивуючися, що справді болить). Я не сплю? (Б’є рукою по сфінксові, щоб переконатися в його реальності. Сфінкс здається таким реальним, що Цезар починає тривожитися й говорити з сумнівом). Так, я... (У панічному страхові). Ні, неможливо: це божевілля! (З відчаєм). Назад до табору — до табору! (Він встає, щоб зіскочити з постаменту).
Клеопатра (з жахом обхоплює його руками). Ні, ти не покинеш мене. Ні, ні, ні! не йди! Я боюся — боюся римлян!
Цезар (переконуючися, що він справді не спить). Клеопатро, ти можеш добре бачити моє обличчя?
Клеопатра. Так. Воно таке біле при світлі місячнім.
Цезар. І ти певна того, що це місячне світло надає мені вигляду білішого за єгиптянина? (Похмуро). Ти помічаєш, що досить довгий ніс?
Клеопатра (відсуваючись, охоплена жахливою підозрою). Ай!
Цезар. Це римський ніс, Клеопатро!
Клеопатра. Ах! (Підскакує з гострим криком, мчить навколо лівого плеча сфінксового, сповзає на пісок і падаючи навколішки, божевільно благає). Перекуси його пополовині, сфінксе, розкуси його надвоє. Я мала принести тобі в жертву білу кішку, — таки справді мала — я… (Цезар, що сповз із постаменту, дотикається до її плеча). Ай! (Вона затуляє голову руками).
Цезар. Клеопатро, чи навчити тебе, як зробити, щоб Цезар тебе не з’їв?
Клеопатра (притискаючись до нього жалісно). О так, так, так, навчи! Я вкраду дорогоцінні окраси Фтататітині й дам їх тобі. Я примушу ріку Ніл зрошувати твої землі двічі на рік.
Цезар. Тихше, тихше, моя дитинко. Твої боги бояться римлян; ти бачиш — сфінкс не сміє ні вкусити мене, ні стати на перешкоді, коли мені захочеться віднести тебе до Юлія Цезаря.
Клеопатра (шепоче, благаючи). Ти цього не зробиш, не зробиш. Ти сказав, що не зробиш цього.
Цезар. Цезар ніколи не їсть жінок.
Клеопатра (зривається на ноги, повна надії). Як!
Цезар (серйозно). Але він їсть дівчат (вона знову у відчаї) і кішок. Ти дурненька маленька дівчинка і ти походиш од чорного кошеняти. Ти заразом і дівчина, й кішка.
Клеопатра (тремтячи). І він з’їсть мене?
Цезар. Так, якщо ти не примусиш його переконатися в тому, що ти жінка.
Клеопатра. О, ти повинен знайти ворожбита, щоб перетворив мене в жінку. Ти не ворожбит?
Цезар. Можливо. Але це забере дуже багато часу, а цієї самої ночі ти повинна будеш стати віч-на-віч перед Цезарем у палаці твоїх предків.
Клеопатра. Ні, ні. Я не насмілюсь!
Цезар. Хай би який страх був у твоїй душі, яким би жахливим тобі здавався Цезар, — ти повинна стати перед ним, як хоробра жінка й велика цариця; ти не повинна відчувати страху. Якщо ж твоя рука задрижить, якщо твій голос затремтить — тоді морок і смерть! (Вона стогне). Але якщо він побачить тебе гідною правити — він посадить тебе на трон поруч себе і зробить тебе справдішньою правителькою Єгипту.
Клеопатра (з відчаєм) Ні, він пізнає мене, він пізнає мене.
Цезар (досить сумно). Його легко обдурюють жінки.
Їхні очі засліплюють його; він їх бачить не такими, якими вони є, а якими він хоче, щоб вони здавалися йому.
Клеопатра (радісно). Тоді ми обдуримо його. Я надягну найліпше вбрання Фтататітине, і він подумає, що я зовсім баба.
Цезар. Якщо ти це зробиш, то він з’їсть тебе відразу за один мах.
Клеопатра. Але я дам йому пиріг з моїм чарівним опалом і сімома волосинками білої кішки, запеченими в ньому, і...
Цезар (одрубисто). Пхе! Ти маленька й дурненька. Він з’їсть твого пирога і тебе заразом. (Він одвертається від неї зневажливо).
Клеопатра (біжить за ним і притискується до нього). О, будь ласка! Я зроблю все, що ти мені скажеш. Я буду добра. Я буду твоєю рабою.
Через пустелю нову долітає, але тепер уже близько, жахливий рев. Це буцина — римський військовий ріг.
Цезар. Слухай!
Клеопатра (тремтить). Що це таке?
Цезар. Голос Цезарів.
Клеопатра (тягне його руку). Давай утечем. Ходімо. О, ходімо!
Цезар. Зі мною ти в безпеці, аж доки станеш на своєму троні, щоб прийняти Цезаря. Тепер веди мене туди.
Клеопатра (зрадівши, що може втекти звідти). Я поведу. Я поведу. (Знову чути звук буцини). О, ходімо, ходімо, ходімо: боги гніваються! Ти відчуваєш, як тремтить земля?
Цезар. Це крок леґіонів Цезаревих.
Клеопатра (тягне його геть). Цією дорогою, швидше. І пошукаємо по дорозі білу кішку. Це вона перетворила тебе в римлянина.
Цезар. Непоправна, о, непоправна! Ходімо звідси. (Він іде за нею; поки вони скрадаються пустелею, звук буцини голоснішає. Місячне світло блідшає; на стемнілому обрії видно лише фантастичні окреслення сфінкса. Небо зникає в темряві, в якій не видно жодного виблиску; аж от світло далекого смолоскипа падає на
