Вибрані твори. Том I - Бернард Шоу

Сарторiюс. Так, так. Ну, що ж, пане Кокене, у кращi руки це доручення й не могло б потрапити.

Кокен (удаючи скромнiсть). О, що ви! Це вже занадто, мiй пане, це вже занадто! Але ж ви бачите, що собою являє Тренч. На свiй штиб — чудовий хлорець, пане Сарторiюсе, прекрасний юнак. Але родиннi повiдомлення подiбного ґатунку вимагають тонкого поводження. Вони вимагають такту, а такт — це те, на що Тренч хибує. У нього чудове серце, але немає такту, — анi крихти. Все залежить вiд того, яким способом висвiтлено справу ледi Роксдейл. Але щодо цього ви можете покластися на мене. Я знаюся на жiнках.

Сарторiюс. Як би вона не поставилася до цього, — а мене це дуже мало турбує, пане Кокене, як люди зволять до мене поставитись, — я сподiваюсь, що, принаймнi, матиму приємнiсть бачити вас часом у себе в домi, коли ми повернемось до Англiї.

Кокен (надмiрно втiшений). О, вельмишановний пане Сарторiюсе! У ваших словах бринить розум справжнього англiйського джентльмена!

Сарторiюс. Та що там! Ви завжди будете бажаний гiсть у нас. Але я, здається, заважаю вам складати листа. Продовжуйте, прошу вас. Я облишу вас. (Збирається встати, але затримується, щоб додати). Чи, може, я чимось можу стати вам у пригодi — наприклад, з’ясувати вам якийсь пункт, щодо якого ви не маєте вiдомостей, або ж навiть, якщо менi дозволено буде настiльки зловжити своїх рокiв, допомогти вам своїм досвiдом викласти справу. (Кокена це трохи дивує. Сарторiюс пильно позирає на нього й веде далi обмiрковано й багатозначно). Я завжди радий буду допомогти кожному друговi доктора Тренча будь — яким способом у мiру сил i можливостей.

Кокен. О, вельмишановний, ви, справдi, дуже ласкавий. Ми з Тренчем саме зараз обмiркували листа; i були справдi зо два пункти, в яких нам не все було ясно. (З великою делiкатнiстю). Але я не хотiв дозволити Гаррi питати вас. Нi. Я зауважив йому, що згiдно з вимогами доброго тону делiкатнiше було б почекати, поки ви не подасте потрiбнi вiдомостi з власного бажання.

Сарторiюс. Гм! Смiю спитати, скiльки ви вже написали?

Кокен. «Люба моя тiтонько Марiє!» Цебто люба тiтка Марiя, це моя приятелька, ледi Роксдейл. Ви розумiєте, я лише готую чернетку листа, яку Тренч перепише.

Сарторiюс. Гаразд, продовжуйте; чи вам допоможе, коли я запропоную вам слiв зо два?

Кокен (пiднесено). Вашi пропозицiї, вельмишановний, будуть дуже цiннi й дуже до речi.

Сарторiюс. Я гадаю, можна б почати, до прикладу, таким способом: «Подорожуючи з моїм другом Кокеном проти води Райном…»

Кокен (бубонить, пишучи). Незрiвнянно, незрiвнянно! Саме те, що потрiбно. «… з моїм другом Кокеном проти води Райном…»

Сарторiюс. «Я познайомився з»… або можете сказати: «завiв знайомство» або «натрапив на», якщо ви гадаєте, що це бiльш пасуватиме до стилю листа вашого друга. Ми не потребуємо бути надто формальнi.

Кокен. «Завiв знайомство!» о, нi, це надто degage, пане Сарторiюсе, надто degage! Я б лiпше сказав: «мав за честь бути зазнайомленим з…»

Сарторiюс (швидко). В жодному разi: хай ледi Роксдейл сама судить про це. Хай буде так, як я сказав: «Я познайомився з молодою ледi, дочкою»… (Вагається).

Кокен (пише). «познайомився з молодою ледi, дочкою»… Прошу?

Сарторiюс. «дочкою»… ви краще напишiть «одного джетльмена».

Кокен (здивований). Але ж рiч ясна.

Сарторiюс (з раптовою палкiстю). Це зовсiм не ясна рiч, мiй пане. (Кокен, вражений, дивиться на нього iз збудженою пiдозрою. Сарторiюс, опам’ятавшись, трохи засоромлюється). Гм! «одного джентльмена, людини дуже багатої iз становищем...»

Кокен (повторюючи за ним з новою нотою холодности в голосi, коли вiн пише останнi слова) «…iз становищем».

Сарторiюс. «Що їх вiн, проте, досяг, дякуючи виключно собi самому». (Кокен, якому тепер усе зрозумiло, видивляється на нього замiсть писати). Ви написали це.

Кокен (набуваючи вигляду вищости й пiдбадьорливости). А так. Саме так. (Пише). «…виключно собi самому». Точнiсiнько так. Продовжуйте, пане Сарторiюсе, продовжуйте. Висловлено дуже ясно.

Сарторiюс. «Молода ледi є спадкоємиця всiх батькових достаткiв одержить щедрий посаг, коли одружиться. Вона дiстала найдорожчу, найдосконалiшу освiту; оточення, в якому вона перебувала, вiдзначалося величезною витонченiстю. Для неї у всьому властива най»…

Кокен (уриваючи його). Пробачте менi зауваження:

чи не здається вам, що цей стиль надто вiдгонить рекламою

молодої ледi. Я б вiдкинув це, беручи до уваги вимоги гарного тону.

Сарторiюс (збентежений). Може, ви й маєте рацiю. А втiм, я ж не диктую вам дослiвнi вирази…

Кокен. Але ж нi, звичайно, нi.

Сарторiюс. …Але я не бажаю, щоб вони одержали неправдиве враження щодо …е-е …виховання моєї доньки. Що ж до мене самого…

Кокен. О, буде цiлком досить згадати про вашу професiю, або працю, або… (Зупиняється, i вони досить виразно подивляються один на одного).

Сарторiюс (дуже розважливо). Мої прибутки, пане, я одержую з оренди великої кiлькости нерухомого майна в Лондонi. Ледi Роксдейл є одна з головних власникiв його; а доктор Тренч має закладнi на деякi з цих земель, що з них, якщо не помиляюся, вiн одержує всенький свiй прибуток. По правдi, пане Кокене, я дуже добре обiзнаний iз справами й становищем доктора Тренча; i я давненько вже бажав познайомитись iз ним особисто.

Кокен (знов стає дуже люб’язний, але все ще допитливий). Який надзвичайний збiг! У якому кварталi мiститься це майно, ви казали?

Сарторiюс. У Лондонi, мiй пане. Керування ним вiдбирає в мене увесь той час, який я не присвячую звичайним справам свiтської людини. (Пiдводиться й виймає футляр з вiзитними картками). Зрештою, я покладаюсь на вас. (Залишає на столi вiзитiвку). Це моя адреса в Сурбiтонi. Якщо, на нещастя, трапилося б, пане Кокене, що це все призвело б лише до розчарування для Бланш, вона, мабуть, волiла б краще не зустрiчатись iз вами пiсля. Але якщо все повернеться на добре, як ми всi того бажаємо, в такому разi кращi друзi доктора Тренча хай будуть i нашi кращi друзi.

Кокен (встаючи й упевнено наближаючись до Сарторiюса, з олiвцем i з папером у руцi). Покладiться на мене, пане Сарторiюсе. Листа вже скiнчено т у т. (Вказує собi на лоба). За п’ять хвилин його буде скiнчено отут. (Показує на папiр, киває, щоб пiдсилити своє твердження, й починає походжати садком туди й сюди, пишучи й час од часу ляскаючи себе по лобi; всенький вигляд його показує надзвичайне iнтелектуальне напруження).

Сарторiюс (глянувши на свого годинника, кличе крiзь браму).