Носороги - Ежен Іонеско

Бідний котусь, як він злякався!

Власник (усе дивлячись ліворуч, стежачи за твариною, дослухаючись до дедалі слабшого тупоту й ревіння). Отакої!

Через куряву Беранже лише ледь відвертає голову, він от-от засне, нічого не говорить, а тільки кривиться.

Жан (теж трохи відвертає голову, але жваво). Отакої! (Чхає).

Господиня (серед сцени, але повернулась ліворуч, навколо неї розсипані харчі). Отакої! (Чхає).

Літній Добродій, Бакалійниця, Бакалійник (у глибині, знову відчинивши скляні крамничні двері, які Літній Добродій був причинив за собою). Отакої!

Жан. Отакої! (До Беранже). Ви бачили?

Шум і ревіння носорога вже досить далеко; люди стоять, ще дивлячись услід тварині, сидить лише апатичний Беранже.

Всі (крім Беранже). Отакої!

Беранже (до Жана). Так, здається, то був носоріг! Ну й куряву зняв! (Витягає хусточку, обтирається).

Господиня. Отакої! Як я злякалася!

Бакалійник (до Господині). Ваш кошик… харчі…

Літній Господар, підходячи до Господині й нахиляючись, аби підібрати харчі, розкидані по підлозі, знімає капелюха і галантно їй уклоняється.

Власник. Але ж і не здумати…

Подавальниця. Отакої!

Літній Добродій (до Господині). Чи дозволить ласкава пані, аби я допоміг їй підібрати харчі?

Дама (до Літнього Добродія). Дякую, пане, і прошу, накрийте голову. Ох! Як я злякалася.

Логік. Страх ірраціональний. Розум повинен долати його.

Подавальниця. Вже не видно.

Літній Добродій (до Господині, показуючи на Логіка). Мій приятель Логік.

Жан (до Беранже). Що ви на це скажете?

Подавальниця. Ну й бігають ці тварюки!

Господиня (до Логіка). Дуже втішена, пане.

Бакалійниця (до Бакалійника). Так їй і треба. Вона ж не купувала в нас.

Жан (до Власника й Подавальниці). Що ви на це скажете?

Господиня. А проте я не кинула свого котика.

Власник (стенувши плечима, у вікні). Таке не часто побачиш!

Господиня (до Логіка; а Літній Добродій тим часом підбирає харчі). Може, потримаєте хвилинку?

Подавальниця (до Жана). Зроду ще не бачила його!

Логік (до Господині, беручи кота з її рук). А він не дряпається?

Власник (до Жана). Мов та комета!

Господиня (до Логіка). Та він сумирненький. (До решти). Розбилося, а скільки ж я заплатила!

Бакалійник (до Господині). В мене теж є вино, таке зіллячко скрізь найдеться!

Жан (до Беранже). Не мовчіть, що ви на це скажете?

Бакалійник (до Господині). Ох і добре ж вино!

Власник (до Подавальниці). Ану не баріться! Обслужіть цих добродіїв! (Показує на Жана й Беранже і ховає голову).

Беранже (до Жана). Про що це ви?

Бакалійниця (до Бакалійника). Іди принеси їй пляшку вина!

Жан (до Беранже). Про носорога, таж про носорога!

Бакалійник (до Господині). В мене є чудове вино, і в таких пляшках, що не б’ються! (Зникає в крамниці).

Логік (гладячи кота в себе на руках). Мурчику! Мурчику! Мурчику!

Подавальниця (до Беранже та Жана). Що п’ємо?

Беранже (до Подавальниці). Дві ганусівки.

Подавальниця. Гаразд, пане. (Пішла до дверей у кав’ярню).

Господиня (збираючи харчі, їй допомагає Літній Добродій). Ви дуже ласкаві, пане.

Подавальниця. Отже, дві ганусівки! (Заходить до кав’ярні).

Літній Добродій (до Господині). Це пусте, люба пані.

Бакалійниця заходить у свою крамницю.

Логік (до Пана й до Господині, що збирають харчі). Збирайте їх за системою.

Жан (до Беранже). Так усе ж таки, що ви на це скажете?

Беранже (до Жана, не знаючи, що казати). Ну… Нічого. Ну й курява знялася…

Бакалійник (з пляшкою вина виходячи з крамниці, до Господині). В мене є ще й цибуля.

Логік (усе гладячи кота в себе на руках). Мурчику! Мурчику! Мурчику!

Бакалійник (до Господині). Це по сто франків за літр.

Господиня (даючи гроші Бакалійникові, потім звертаючись до Літнього Добродія, який уже все зібрав до кошика). Ви дуже ласкаві. Ах! Французька гречність! Не те, що сучасна молодь.

Бакалійник (беручи гроші від Господині). Треба в нас купувати; і вулиці не треба переходити, щоб не здибатися з якимось лихом! (Заходить до крамниці).

Жан (уже сів, але й далі перейнятий носорогом). Все-таки подія незвичайна!

Літній Добродій (підносячи капелюха, цілує Господині руку). Щасливий був із вами познайомитись!

Господиня (до Логіка). Дякую, пане, що подержали котика.

Логік віддає кота Господині. Виходить Подавальниця з почастунком.

Подавальниця. Ось вам ганусівка, панове!

Жан (до Беранже). Ви невиправні!

Літній Добродій (до Господині). Пані дозволить трохи провести її?

Беранже (до Жана, показуючи на Подавальницю, що знову зайшла до кав’ярні). Я просив мінеральної води, а вона, бач, наплутала.

Жан зневажливо й недовірливо стенув плечима.

Господиня (до Літнього Добродія). Дякую, любий пане, на мене чекає чоловік. Якось іншого разу!

Літній Добродій (до Господині). Люба пані, я сподіваюсь усім серцем.

Господиня (до Літнього Добродія).Я теж! (Очі її м’якнуть, потім вона виходить ліворуч).

Беранже. Вже немає куряви…

Жан знову стенув плечима.

Літній Добродій (до Логіка, дивлячись услід Господині).Чарівна!..

Жан (до Беранже). Носоріг! Отямитись не можу!

Літній Добродій і Логік поволі йдуть управоруч, де вони невдовзі й вийдуть. Стиха перемовляються.

Літній Добродій (до Логіка, востаннє глянувши в той бік, куди пішла Господиня). Еге ж, гарненька?

Логік (до Літнього Добродія). Я вам поясню, що таке силогізм.

Літній Добродій. Ой! Справді, силогізм!

Жан (до Беранже). Отямитись не можу! Це ж неприпустимо.

Беранже позіхає.

Логік (до Літнього Добродія). Силогізм складається з першого засновку, другого засновку та висновку.

Літній Добродій. Якого висновку?

Логік і Літній Добродій виходять.

Жан. Ні, таки не отямлюсь.

Беранже (до Жана). Воно й видно, що не можете отямитись. Це був носоріг, ну, звичайно, це був носоріг!.. Він уже далеко… далеко…

Жан. Але постривайте лишень… Де се видано? Носоріг, що гуляє собі містом, — це вас не дивує? Такого не можна дозволити!

Беранже позіхає.

Та ви хоч рота свого затуліть!..

Беранже. Аякже, ще б пак… Такого не можна дозволити. Це небезпечно. Я про це й не подумав. Не переймайтеся так, він до нас не дістане.

Жан. В міський уряд треба написати скаргу! Навіщо він узагалі в такому разі?

Беранже(позіхаючи, потім квапливо затуливши рота). Ох! Перепрошую… Можливо, носоріг утік із зоопарку!

Жан. Та вам і навстоячки щось сниться!

Беранже. Я ж сиджу.

Жан. Сидите чи стоїте, однаковісінько.

Беранже. Та проте є різниця.

Жан. Не про те йдеться.

Беранже. Але ж це ви кажете, що однаково, сидіти чи стояти…

Жан. Ви не так зрозуміли. Однаково, сидіти чи стояти, якщо ти спиш!

Беранже. Е… Так, я сплю… Життя — це сон.

Жан (ведучи далі).… Оце і є той сон,