Чужа - Володимир Адольфович Нестеренко

ЧУЖА

А якщо нас?

Стукіт у двері купе.

ЧУЖА

Момент, момент! (Шустрому.) Давай паспорти і квитки. Це прикордонники.

Заходить прикордонник і митник, беруть паспорти.

МИТНИК

(чеською)

Є що пред’явити?

ЧУЖА

Немає нічого, немає товару, ми туристи.

Щасливої дороги.

МИТНИК

Прикордонник повертає документи, віддає честь, виходить, тихо зачиняючи за собою двері.

ШУСТРИЙ

Дивись, як у них. Ввічливо. Наші чорти перевернули б усе або доїбались би до чого-небудь.

ЧУЖА

(простягає руку за паспортом)

Дай-но мій.

Шустрий простягає паспорт, помітно, що у Чужої тремтять руки.

ШУСТРИЙ

Що з тобою?

ЧУЖА

Та так, нічого. Ти взагалі розумієш, що було?

ШУСТРИЙ

Що було? Зараз?

ЧУЖА

Ми перший кордон по фуфловому паспорту перейшли. Волину перевезли.

ШУСТРИЙ

Бля, я й не подумав, якось не роздуплився, що це кордон.

ЧУЖА

Гарний ти пацан, женю, фартовий. Я теж прушна. Ми з тобою ще всіх рачки поставимо, і тут і там.

Малюк переїздить кордон на мікроавтобусі. Прикордонники перевіряють документи, дивляться на мокрий паспорт, просять пред’явити права. Права теж мокрі.

МАЛЮК

(показує чорні від багна руки, потім на колесо)

Міняв колесо — випали документи у грязюку.

ПРИКОРДОННИК

(повертає документи)

Можете їхати.

Малюк сідає у автобус, переїздить до другого поста, словацького.

Там дивляться паспорт мигцем і швидко відпускають.

Малюк їде в автобусі, розмовляє сам з собою.

МАЛЮК

Це все тому, що у них до влади патлаті прийшли. Актори, бля, письменники. Поки навчаться, поки гайки затиснуть, — можна у них працювати. Наші цю їбучу країну за два дні захопили, у шістдесят восьмому. (Вмикає магнітофон.)

Мотель «у Зозулі». Це не мотель, а скоріше кемпінг — десяток збірних будиночків, машини стоять біля будинків, стоянки й охорони немає.

Малюк під’їжджає до контори, заходить туди і через кілька хвилин виходить з ключами.

Потім під’їжджає на машині до будиночка, паркується і заходить усередину.

Всередині — досить просторо, дві кімнати, душ, кухня. Зачинивши двері, Малюк оглядає кімнати, потім іде в душ.

Шустрий і Чужа продовжують розмову.

ШУСТРИЙ

Так просто вони лаве і волини не віддадуть.

ЧУЖА

Ствол побачать — віддадуть. Думаєш, Малюк такий безбашений?

ШУСТРИЙ

Я знаю, що він забив у гівно чотирьох звірів у кабаку, а звірі були саме як звірі, з гір спустилися, чисті горили.

ЧУЖА

Ти мене послухай. Йому тридцять з ліхуєм. Якщо б без башні був узагалі, не дожив би до тридцяти. Герої завжди зустрічають інших героїв.

ШУСТРИЙ

І то правда. Ну, побазаримо, а якщо попруть — прострелю ноги.

ЧУЖА

Все буде нормально, мені знову масть пішла — головне, не впустити. Будемо багаті, Шустрий. Віриш, ні?

ШУСТРИЙ

Іди краще до мене, поки не приїхали (обіймає Чужу).

Вокзал у Братиславі. Чужа і Шустрий виходять з потягу і йдуть до стоянки таксі.

Гиря йде за ними, потім наздоганяє.

ГИРЯ

Ну, як доїхали?

ШУСТРИЙ

Васю, ти чого до нас підійшов? Малюк сказав, їхати окремо.

ГИРЯ

Скучив за російською мовою. Я як німий їхав у потязі. Та ми вже в іншій країні, досить очкувати.

ШУСТРИЙ

(підвищеним тоном)

Хто очкує? Ти фільтруй базар.

ЧУЖА

Пацани, попалитесь і мене попалите. Поїхали звідси.

Підходять до таксистів, торгуються, нарешті, сідають в машину і від’їздять.

У таксі.

ГИРЯ

Чесно сказати — я їхав, то охуїв. Не розумію жодного слова, ні жерти не купив, ні води. у них ресторану в поїзді немає взагалі. Там у купе сиділи якісь штрихи, по-нашому не рубають, щось запитували, я вдавав, що німець.

ШУСТРИЙ

В натурі? (Дивиться на Гирю, потім на Чужу.) Що ти їм там казав? Дас із фантастиш?

Чужа і Шустрий сміються.

ГИРЯ

(Шустрому)

Бля, так за Батьківщиною сумую, що навіть тебе переношу спокійно. Не кажучи