Чужа - Володимир Адольфович Нестеренко

МАЛЮК

(сміється)

Піде. Тільки у кращому вигляді не треба, ліпше як є.

Бариги сміються.

ПЕРШИЙ БАРИГА

Та не бійся, все буде тіп-топ.

МАЛЮК

Ну, тіп-топ то тіп-топ, земляки завжди один одного виручають.

Купе. Чужа і Шустрий.

ЧУЖА

Женю, а ти давно їх знаєш?

ШУСТРИЙ

Кого? Малюка і Гирю?

ЧУЖА

Ну, усіх цих. Рашпіля, Малюка, Карасика…

ШУСТРИЙ

Малюка недавно, а у Рашпіля я давно працюю. Щоправда, жодного разу з ним не базарив. Я раніше у Буйного працював, на базарі. Знала Буйного?

ЧУЖА

Знала. Той, що у минулому році загубився.

ШУСТРИЙ

Так, пропав. Вийшов з дому в капцях на хвилинку — і немає до цієї пори.

ЧУЖА

І не буде. Не треба було гроші кроїти від Рашпіля.

ШУСТРИЙ

Не зрозумів… Тобі щось відомо?

ЧУЖА

Мені дохуя відомо, от і попала в таку непонятку. Та й ви всі разом зі мною… Слухай, а у тебе немає з собою нічого?

ШУСТРИЙ

У якому сенсі? Волина є, ти ж знаєш.

ЧУЖА

Ну пихнути, драпу там, або хмурого?

ШУСТРИЙ

Нє… Звідкіля? Горілка тільки є.

ЧУЖА

Слухай, женю, давай накатимо. Зовсім мені нудотно від цієї двіжухи.

ШУСТРИЙ

Давай, тільки Малюку не втусуй, він кричатиме.

ЧУЖА

Кричати? В смислі — сміятися?

ШУСТРИЙ

Ні, в смислі — кричати.

ЧУЖА

Кричати — в смислі говорити?

ШУСТРИЙ

(сміється)

Анжело, та ти мертвого заїбати можеш.

ЧУЖА

(сміється)

Та я краще живого заїбу…

Шустрий дістає з валізи пляшку «Абсолюту».

ЧУЖА

Склянок немає, та й хуй з ними… Сідай поближче (вказує на диван поряд із собою), хоч обіпрусь об мужчину, два місяці одна мерзота навколо.

Мікроавтобус виїздить з лісової дороги на шосе. За кермом машини Малюк.

Ліс, сліди волочіння якогось предмета, що закінчуються заметом. З замету видно черевик. Іде сніг, замітає сліди.

Малюк зупиняється на заправці, заправляє мікроавтобус. Купує гамбургер і несе з собою.

На майданчику відпочинку, поряд з заправкою. увімкнувши в кабіні світло, Малюк ножем акуратно зрізає з посвідчення водія (старого зразку, книжечкою) і паспорта свої фотографії. Так само чинить з паспортом і правами одного з бариг, після чого кидає фотографії у мильницю, наповнену водою.

Малюк розбирає гамбургер, викидає псу начинку, після чого починає жувати булку. Розжувавши хліб, спльовує в хусточку, закручує хусточку, виходить кулька.

Знімає ножем протертий через хусточку клейстер, витирає ніж аркушем паперу, клейстер залишається на папері…

Купе потягу, Шустрий і Чужа цілуються, у пляшці «Абсолюту» залишилась половина.

Малюк кінчиком ножа, ніж тримає у руці, як перо або скальпель, за лезо, акуратно, з напруженням, стікає піт — знімає з розмоклих фотографій горішню глянцеву плівку з печатками. Після чого переклеює цю плівку на свої фотографії.

Протерши вітрове скло зсередини рукавом, приклеює фотографії зсередини, щоб вони висохли.

Вигляд зовні, крізь вітрове скло — дві фотографії Малюка, велика і дещо менша, на правах він молодший, у формі лейтенанта. Вирази обличчя на фото різні, більш пізня, паспортна світлина — обличчя непривітне, мляве, погляд лиховісний.

Сексуальна сцена в купе потягу. Тут — на розсуд режисера, але ніякого орального сексу!

Малюк вклеює клейстером з хліба свої фотографії у права, у паспорт вбитого бариги.

МАЛЮК

(роздивляючись паспорт, потім права, підносячи їх до лампочки)

Так, товаришу Гладких, спробуємо доїхати з тобою до угорщини. Хуйово, звичайно, вийшло, поскупилися ви… Хтось і мене так от, у безвихідняку…

Роздивившись на світло документи, Малюк виходить з автобуса, їсть сніг, бризкає водою на розкритий паспорт і права, як на білизну під час прасування, кладе документи у кишеню.

Карасик, змарнілий, постарілий за два дні на кілька років, перетворившись з респектабельного іноземця на простого старого, йде вулицею. Заглядає у вітрини, перевіряє, чи немає за ним стеження. Стеження є, він його виявляє, ходить по крамницях, заходить до парадних, проходить крізь прохідні двори. Врешті-решт, відірвавшись від стеження у великому універмазі, змішавшись з натовпом, — йде на пошту. Купує телефонну картку, телефонує.

КАРАСИК

Рашпіль, привіт!.. Тут