Не гальмуй! - Анатолій Птіцин

й не згорнув у трубочку твердий глянцевий журнал.

— Ясно, — сам собі сказав злющий шершень Бу й вилетів у відчинене віконце. Ніхто йому не перешкоджав.

Виявилось, поки він жахав невинне дитя, машина від’їхала від мосту далеченько. Так далеко, що шершень Бу відразу й не збагнув, як йому повернутися. Злющий шершень Бу сів на придорожню кульбабку й зробив їй бу! Коли кульбабка з переляку розлетілась, Бу вирішив перепочити. Йому не давали спокою думки, що Гролик може вибратись із підземних коридорів, і він вирішив злітати на міст і переконатися, що Гролику — гаплик.

Розділ 8
Весела гномоверть

А Гролик, проїхавши в метро одну зупинку, відразу повернувся назад. Він пробирався серед гномів, котрі гралися на мосту, ніби крізь натовп на вокзалі. Тут, на мосту, маленьких чудесних мешканців доріг була сила-силенна, й вони все прибували. Каталися на вагонах метро путівці та манівці, пустували дорожні гноми, літали на бамперах роуді — прибульці з Англії та Америки. Ганяли на автомобільних колесах китайські доо. А дорожні хитуни їхали на номерних знаках. Будь-хто міг знайти тут гру до смаку. Якщо комусь на мосту й було нудно, то його тут не було! Звісно, дорожній гном Гролик тієї ж миті забув і про шершня Бу, і про решту негараздів, і навіть про намір познайомитися із Чарівною Ши. Забув і про те, що на нього чекає шляховичок Добринька. Гролик відразу включився в метушню.

Знайомі гукали Гролику:

— Привіт! Ля-ля! Мерщій до нас. Здоров був, Гролику! Гролик — продай нолик!

З Гроликом усім кортіло погратися.

— Ти з нами?

— Привіт, Гролику… — і так далі.

Гролику було страх як весело. (Між іншим, Чарівна Ши та шляховичок Добринька теж не нудьгували.)

А гном Гролик вискочив із тунелю метро й міг розважатися, як заманеться. Класний міст поблизу нового житла — південного пеньочка — так тішив дорожнього гнома, що той просто кричав від захвату.

Навколо гнома Гролика каруселилась ціла купа дорожніх гномів звідусіль. Усіх приваблював модний міст із шикарними розв’язками, рівнями й тунелями — тут можна було забавлятися протягом кількох місяців поспіль. Гноми перестрибували з естакади на машини, зі смуги на смугу. Дорожні гноми народилися дорожніми гномами, й ніщо, крім доріг, їх не цікавило. (Ну, може, за винятком кохання. Втім, як і всіх нас.)

Тому дорожнього гнома Гролика теж нічого, крім доріг, не цікавило. З безліччю інших дорожніх істот Гролик ходив колесом у потоках машин, відгалуженнями дорожніх розв’язок, перескакував із ряду в ряд і робив карколомні кульбіти. Клянусь вам, жодні гімнасти в жодному цирку не змогли б зробити нічого подібного: зробити кульбіт і опинитися на машині, що несеться по зустрічній смузі. Дорога була світом дорожніх гномів, на дорогах вони почувалися як удома. А хто ж не любить свій дім?

Певна річ, Гролик дорогу любив, як свій пеньочок із чудернацькими сусідами-злопами. А злопи — що злопи… Численні істоти населяли світ доріг та узбіччя так само, як ріки населяють не лише коропи й плотвичка, а й щуки, п’явки та соми… Так само й на дорогах і обабіч них мешкали найрізноманітніші створіння з відповідно різними звичками та характерами. Скажімо, обгортка від печива чи цукерки, яку викинули Великі (так дорожні створіння називали людей), для одних дорожніх мешканців була їжею, для інших — жуйкою, а для третіх — парашутом чи скейтом, із якими можна погратися. Спитайте в мене, у що грають гноми на Мосту-ярмарку?

У момент, коли гном Гролик позбувся переслідування шершня Бу, більшість дорожніх мешканців грала в чортове колесо. Гра полягала в тому, щоб на ходу проти руху перескочити з одного авто на інше, дістатися до середини мосту й там підстрибнути вгору вище за інших.

Над серединою Мосту-Ярмарку крутилося колесо гномів, які підстрибували й підстрибували. Після стрибка кожен придумував якесь ефектне продовження. Скажімо, Ясько-гном ляскав двірниками авто, що саме їхало поряд. Простець Тишко — старий друг та сусід гнома Гролика — перестрибував із антени на антену, наче камінець, кинутий у воду. А неповороткий чоловічок-нігтик, котрий підстрибувати високо не вмів, дуже смішно пускав вітер.

Потім вигадали нову гру: грали в назви міст.

Уродженець Амстердама кричав: «Амстердам!» — а йому мав відповісти гном із міста, назва якого починалася з літери «М».

— Москва! — закричав чоловічок-нігтик на прізвисько Пень.

— Ашхабад! — закричав китайський гном і знизав плечима: все одно Ашхабад рано чи пізно стане китайським.

На цьому гра скінчилася, бо на різні кінці мосту чути було погано.

Розділ 9
Передай привіт

Тим часом прибували нові гості, нові дорожні істоти, давні знайомі Гролика. Адже майже всі дорожники у світі знають один одного в обличчя. Правда, про це мало хто здогадується.

Зазвичай гноми задивляються один на одного, розлітаючись та