Гаррі Поттер і Напівкровний Принц - Джоан Роулінг
- Не в тому річ, - заперечила Герміона. - Вона вважає, що винна в його смерті!
- Чого це? - не зміг стриматися Гаррі.
- Бо це вона билася з Белатрисою Лестранж. Мабуть, відчуває, що якби тоді її перемогла, то Белатриса не змогла б убити Сіріуса.
- Це дурість, - сказав Рон.
- Це почуття вини з боку того, хто вижив, - сказала Герміона. - Я знаю, що Люпин намагався її заспокоїти, але вона й досі в депресії. Їй навіть її метаморфомагія не вдається!
- Що?..
- Не може змінювати собі зовнішність, як звикла, - пояснила Герміона. - Мабуть, на її дар вплинув шок.
- Я й не знав, що таке могло статися, - здивувався Гаррі.
- Я теж, - зізналася Герміона, - але, мабуть, якщо перебувати в стані сильної депресії...
Знову відчинилися двері і з’явилася голова місіс Візлі.
- Джіні, - прошепотіла вона, - іди вниз, допоможи приготувати обід.
- Я ж розмовляю з людьми! - обурилася Джіні.
- Хутко! - додала місіс Візлі й пішла.
- Вона мене кличе тільки тому, що не хоче залишатися з Флегмою! - сердито буркнула Джіні. Тріпнула довгим рудим волоссям, дуже вдало перекривляючи Флер, і пішла штучною ходою, піднявши руки над собою, наче балерина.
- Вам усім теж раджу швиденько йти вниз, - додала вона, виходячи з кімнати.
Гаррі скористався тимчасовою мовчанкою, щоб доїсти сніданок. Герміона роздивлялася Фредові з Джорджем коробки, час від часу нишком поглядаючи на Гаррі. Рон, частуючись Гарріною грінкою, й далі замріяно дивився на двері.
- А це що таке? - запитала Герміона, тримаючи щось схоже на маленький телескоп.
- Не знаю, - відповів Рон, - але якщо Фред і Джордж залишили його тут, то він, мабуть, ще не готовий для крамнички жартів, тому будь обережна.
- Твоя мама казала, що крамничка процвітає, - згадав Гаррі. - Казала, що у Фреда з Джорджем виявився справжній діловий нюх.
- Це ще м’яко сказано, - мовив Рон. - Вони гребуть ґалеони лопатами! Не дочекаюся, щоб глянути на цю крамничку. Ми ще не були на алеї Діаґон, бо мама каже, що для додаткової безпеки з нами має піти тато, який зараз страшенно зайнятий на роботі, але там має бути класно.
- А як там Персі? - поцікавився Гаррі (третій за віком Ронів брат був у родині білою вороною). - Чи він уже розмовляє з твоїми батьками?
- Нє-а, - відповів Рон.
- Але ж він знає, що твій тато мав абсолютну рацію щодо повернення Волдеморта...
- Дамблдор каже, що людям значно легше прощати помилки інших, ніж їхню правоту, - втрутилася Герміона. - Я чула, Роне, як він це казав твоїй мамі.
- Хто ще, крім Дамблдора, казатиме такі божевільні речі, - стенув плечима Рон.
- Цього року він даватиме мені приватні уроки, - сказав, ніби між іншим, Гаррі.
Рон ледь не вдавився грінкою, а Герміона охнула.
- Чого ж ти мовчав! - вигукнув Рон.
- Та я щойно згадав, - чесно зізнався Гаррі. - Він це сказав учора вночі у вашому сарайчику для мітел.
- Нічого собі... приватні уроки у Дамблдора! - Рон був вражений. - Цікаво, чого це він?..
Рон затнувся на півслові. Гаррі помітив, що вони з Герміоною перезирнулися. Гаррі відклав ножа й виделку, і серце його забилося швидше, хоч він так само без руху сидів на ліжку. Дамблдор радив розповісти... чом би й не зараз?
Він втупився поглядом у виделку, що поблискувала на колінах, і сказав:
- Не знаю точно, чому він даватиме мені уроки, але це, мабуть, пов’язано з пророцтвом.
Рон з Герміоною мовчали як риби. Гаррі навіть здалося, що вони заклякли. Він повів далі, не зводячи погляду з виделки:
- З тим, яке намагалися викрасти в міністерстві.
- Але ж ніхто не знає, про що в ньому йшлося, - швидко додала Герміона. - Воно ж розбилося.
- Хоч у «Віщуні» писали, що... - почав було Рон, проте Герміона зашипіла:
- Цс!
- «Віщун» писав правду, - підтвердив Гаррі, з великим зусиллям переводячи погляд на друзів: видно було, що Герміона налякана, а Рон захоплений. - Та скляна куля, що розбилася, то був не єдиний запис пророцтва. Я його повністю почув у Дамблдоровім кабінеті. Пророцтво було зроблене для нього, тож він міг мені сказати. Зі змісту випливає, - Гаррі важко зітхнув, - що саме я маю покінчити з Волдемортом... принаймні там сказано, що разом нам жити не судилося.
Якусь мить усі троє мовчки дивилися одне на одного. Тоді щось голосно бабахнуло, і Герміона зникла за стіною чорного диму.
- Герміоно! - крикнули Гаррі з Роном. Таця для сніданку з брязкотом полетіла на підлогу.
Герміона з’явилася, кахикаючи, з-за хмари диму, тримаючи в руці телескоп і демонструючи свіжий фіолетовий синець під оком.
- Я його стиснула, а він... а він мене вдарив! - зойкнула вона.
І справді, тепер вони побачили крихітний кулачок на довжелезній пружині, що стирчав з одного кінця телескопа.
- Не журися, - заспокоїв Рон, насилу стримуючи сміх, - мама тебе вилікує, вона добре гоїть дрібні поранення...
- Ой, та не звертайте уваги! - махнула рукою Герміона. - Гаррі, ой, Гаррі...
Вона знову сіла на краєчок його ліжка.
- Ми думали, коли вже повернулися з міністерства... звісно, ми нічого не хотіли тобі казати, але з того, що Луціус Мелфой говорив про пророцтво, ніби воно про тебе й Волдеморта... то ми так і думали, що це щось таке... ой, Гаррі... - Вона подивилися на нього й прошепотіла:
- Тобі страшно?
- Не так, як спочатку, - зізнався Гаррі. - Коли я вперше про це почув, то злякався... але тепер мені здається, ніби я завжди знав, що врешті-решт маю з ним зіткнутися...
- Коли ми почули, що Дамблдор забиратиме тебе особисто, то ми так і подумали, що він тобі щось скаже, або покаже щось, пов’язане з пророцтвом, - палко додав Рон. - І ми не помилилася, правда? Він би не давав тобі уроків, якби думав, що тобі нічого не світить, не витрачав би на тебе часу... він думає, що в тебе є шанс!
- Це правда, - погодилася Герміона. - Цікаво, Гаррі, чого саме він тебе навчатиме? Мабуть, найвищої захисної магії... могутніх протизаклять... антипристріту...
Гаррі
