💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Марія
19 січня 2025 14:02
Класна книга зарубіжної літератури
Чоловіки під охороною - Мерль Робер
Оксана
15 січня 2025 11:15
Не очікувала!.. книга чудова
Червона Офелія - Лариса Підгірна
21 грудня 2024 21:41
Приємно, що автор згадав про народ, в якого, як і в нас була складна історія і який досі бореться за рідну мову. Велике дякую всім окситанцям, що
Варвар у саду - Збігнєв Херберт
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Дитячі книги » Тісту — хлопчик з чарівними пальцями - Моріс Дрюон

Тісту — хлопчик з чарівними пальцями - Моріс Дрюон

Читаємо онлайн Тісту — хлопчик з чарівними пальцями - Моріс Дрюон
у стайні або в сад.

Коли він їв шоколад чи цукерки — завжди ретельно зберігав сріблястий папір і віддавав його конюхам та жокеєві, який доглядав поні Гімнаста. Він любив поні більше за всіх — адже й хлопчик, і тварина були майже однакові на зріст.

Отак живучи в Осяйному Домі, біля батька, що теж сяяв, біля матері, що пахтіла, наче букет запашних квітів, Тісту почувався щасливим.

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
з якого ми дізнаємося про місто Мірепуаль і батьків завод

Мирепуаль — так називається місто, де живе Тіс ту і якому завод його батька приніс багатство й славу.

Мірепуаль — місто, схоже на безліч інших — з собором, в’язницею, казармами, бакалійними, ювелірними її тютюновими крамницями. І все ж це звичайне місто знане на весь світ, бо тут всемогутній батько Тісту виробляв гармати — гармати великі й малі, з довгими дулами й кишенькові, гармати на колесах, гармати для поїздів, літаків, танків, пароплавів; гармати, що стріляють над хмарами, під водою і навіть такі, що їх можуть нести на спині мули або верблюди в країнах з непрохідними, кам’янистими дорогами. І ці гармати батько продавав усьому світові.

Відколи Тісту навчився слухати й розуміти, йому завжди твердили: «Тісту, любий хлопчику, наша комерція — дуже вигідна. Гармати — це тобі не парасольки, нікому не потрібні, коли світить сонце, або солом’яні капелюхи, які залежуються дощового літа у вітринах. Хоч би яка була погода — гармати завжди купують».

Коли Тісту вередував і не хотів їсти, мати підводила його до вікна й показувала на батьків завод. Вона показувала дев’ять височенних димарів, з яких шугало полум’я, а тоді вела Тісту назад до столу, садовила на стілець і примовляла: «Їж свою юшку, Тісту, тобі треба рости. Коли виростеш — станеш господарем заводу. Виробляти гармати — важко, тож слабосилим нема чого робити в нашій родині». Ніхто не сумнівався — Тісту з часом прийме завод од батька, як батько успадкував його від діда. Портрет діда висів у великій залі. Дід стояв, поклавши руку на лафет гармати — високий, ошатний, з лискучою борідкою.

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ
в якому Тісту виряджають до школи, але він там довго не затримується

До восьми років Тісту не знав, що таке школа. Мати сама навчила сина читати, писати й рахувати. Завдяки гарним картинам, на яких були намальовані звірі, птахи, квіти, овочі та фрукти, Тісту швидко засвоїв абетку і навчився складати літери в слова. А лічити навчився, рахуючи ластівок на телефонних та телеграфних дротах. Тісту вмів не тільки додавати й віднімати, але й ділити. Наприклад, сім ластівок на двох дротах поділити надвоє — виходило по три з половиною ластівки на кожній дротині. Як половина ластівки могла всидіти на дроті — вже інша річ, але Тісту не сушив собі тим голову.

Коли Тісту сповнилося вісім років, мати розважила, що своє діло вона вже зробила, і Тісту слід віддати до справжньої школи. Хлопчикові купили гарний картатий фартух, нові черевики, які йому муляли, учнівський ранець, чорний пенал з японськими малюнками, зошит у широку, зошит у вузьку лінійку і звеліли служникові Каролюсу відвести його до школи.

Ясна річ, усі сподівалися, що хлопчик, так гарно вбраний, в якого такі багаті батьки, який, до того, вміє ділити ластівок на половинки, — покаже в навчанні чудеса.

Але сталося непередбачене.

Тільки-но на дошці починали з’являтися літери, тільки-но розкручувався довгий ланцюг цифр — три рази по три, п’ять разів по п’ять, сім разів по сім, — у Тісту починало колоти в лівому оці, й він незабаром засинав глибоким сном.

Він не був ні йолоп, ані ледар! І не стомлювався від науки!

Він пильно дивився на дошку, твердячи подумки: «Я не хочу спати, не хочу спати!» Він дослухався до слів учителя… Він намагався будь-що побороти сон… Наспівував про себе кумедну пісеньку, яку сам склав:

Чверть ластівенятка — Лапка, лапка; Чверть ластівенятка — Крильце, крильце…

Але все було надаремно. Голос учителя заколисував, на чорній дошці розпливалися літери, стеля нашіптувала: «Спи, сни, солодких тобі снів…»

— Тісту! — несподівано гукав учитель.

— Я не навмисне, мосьє! — відповідав Тісту, вмить прокидаючися.

— То байдуже. Повтори, що я оце сказав!

— Шість бутербродів з шинкою… розділити на дві ластівки…

— Сідай, нуль!

Вже в перший день Тісту приніс додому повний щоденник нулів. Взавтра його було покарано — на дві години залишено після уроків. Отже, він проспав у класі ще дві години.

Увечері на третій день вчитель передав Тісту листа для батька.

Батько прочитав:

«Шановний мосьє, ваш син не такий, як усі діти. Ми не можемо залишити його в школі».

РОЗДІЛ П’ЯТИЙ
в якому турботи обсіли Осяйний Дім і в якому для Тісту винайдено нову систему навчання

Клопіт — тоскна думка, що заходить у голову раннього ранку і давить усенький день. Клопіт знайде яку завгодно шпарину, аби проникнути до кімнати. Він прослизає поміж листям з вітром, влітає верхи на пташиних головах, біжить телефонними дротами.

Цього ранку клопіт у Мірепуалі мав назву: «Не такий, як усі».

Навіть сонце не важилося сходити. «Надто це сумно — розбудити сьогодні Тісту, — сказало воно собі. — Тільки-но він розплющить очі — одразу згадає, що його вирядили із школи…»

Тож сонце притьмянило своє сяйво і послало на землю ледь-ледь помітні промені, ще й оповило їх туманом.

Але клопіт ховає у себе в мішку безліч різних каверз і пнеться зі шкури, щоб його помітили. Цим разом клопіт прослизнув

Відгуки про книгу Тісту — хлопчик з чарівними пальцями - Моріс Дрюон (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: