Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути - Наум Петрович Иойриш
При музеї медичного пасічництва створено клуб «Юні любителі медичного пасічництва», який дає змогу школярам брати активну участь у роботі музею, ставити досліди, проводити спостереження, присилати гербарій медоносних і лікарських рослин свого району, моделі спостережних вуликів власної конструкції, пасічницького інвентаря, оригінальні малюнки, присвячені життю бджіл і т. д.
Немає ніякого сумніву в тому, що юні любителі медичного пасічництва через кілька років стануть лікарями, агрономами, юристами, журналістами, трактористами, кваліфікованими робітниками, але вони, як і раніше, лишаться пристрасними любителями пасічництва.
Перед нашою славною молоддю стоїть благородне завдання: максимально використати величезні харчові і лікарські ресурси нашої Батьківщини на користь людини. Адже, незважаючи на рекордні медозбори, ми збираємо всього 10%, максимум 20% меду з наявного в природі нектару. Таким чином, 80—90% цього чудового продукту харчування безповоротно пропадає через недостачу бджіл. Якщо наша молодь по-справжньому, по-більшовицькому візьметься за розвиток пасічництва так, щоб ці крилаті трудівниці з'явилися у всіх кутках Радянського Союзу, то в нашій країні в достатку з'являться продукти пасічництва і значно підвищиться врожайність плодово-ягідних, кормових, ефіро-олійних, технічних та інших комахо-запильних рослин.
Пасічництво в трудовлаштуванні інвалідів
Радянський Союз є єдиною у світі державою, яка цілком узяла на себе соціальне забезпечення інвалідів війни і праці. Допомога інвалідам не обмежується встановленими законом пенсіями. Комуністична партія і Радянський уряд проявляють повсякденне піклування і про трудове влаштування інвалідів.
Радянська медицина надає виняткового значення умовам праці і побуту, визначає працездатність людини в різних галузях народного господарства. Такий всебічний підхід з урахуванням здібностей людини особливо яскраво вимальовується на прикладі всенародного піклування, яким оточені у нас інваліди Вітчизняної війни. Сотні тисяч інвалідів Вітчизняної війни повернені до творчої праці. Тисячі інвалідів Вітчизняної війни показують зразки праці на виробництві і на соціалістичних полях.
У такій важливій галузі сільського господарства, як пасічництво, можуть застосовувати і застосовують свої сили багато інвалідів, яким непосильною є важка фізична праця. Наші спостереження показують, що інваліди Вітчизняної війни чудово справляються з роботою пасічника.
Дозволимо собі навести кілька прикладів.
В. Логашков — інвалід Вітчизняної війни. У боях за Батьківщину він позбувся правої руки і ноги. Вийшовши з госпіталю Логашков вступив у Битцевський сільськогосподарський технікум, успішно його закінчив і тепер працює пасічником на пасіці колгоспу Коптязіно Шаховського району Московської області. Працюючи на пасіці, т. Логашков наполегливо і уперто переборює труднощі і блискуче справився з дорученою справою.
У колгоспі «Ударник» того ж району на пасіці працює інвалід Вітчизняної війни А. М. Соловйов. Йому вдалося добитися чудових виробничих результатів на пасіці, і тепер до нього приїжджають пасічники з сусідніх колгоспних пасік, щоб порадитися, перейняти передовий досвід.
У столиці Удмуртської АРСР — Іжевську — працює 23-річний агроном-пасічник Н. Є. Багурін, який керує 50 колгоспними пасіками загальною чисельністю в 2406 бджолиних сімей. Цей юнак — інвалід Вітчизняної війни позбувся правої руки, але завдяки величезному ентузіазмові і любові до праці, до бджіл, чудово справляється з роботою і добивається високих медозборів.
Інвалід Вітчизняної війни А. Ф. Ярош, пасічник колгоспу імені Урицького Ростовської області, добивається збору меду по 150 кг від бджолиної сім'ї.
Відомо ще багато пасічників, інвалідів Вітчизняної війни, які з великим ентузіазмом і користю працюють на колгоспних пасіках і дістають високі збори меду.
Багато промислових артілей інвалідів мають пасіки, які приносять їм значні доходи. Хак, наприклад, Гірсько-Алтайська промислова артіль інвалідів «Путь» від пасіки в 350 бджолиних сімей у 1948 р. одержала 668 пудів меду і 70 нових роїв бджіл. Від продажу меду і бджіл артіль одержала 120 000 крб. доходу. Таких прикладів ми могли б навести багато.
Під Москвою, Ленінградом, в Сталінграді, Кунгурі і багатьох інших місцях є сільськогосподарські професійно-технічні школи для інвалідів Вітчизняної війни та інвалідів праці, в яких слухачі навчаються пасічництва. Трудовлаштування інвалідів Вітчизняної війни як пасічників на колгоспних, присадибних пасіках є справою великої державної ваги, бо вона не тільки поліпшує матеріальний і моральний стан трудовлаштованого, а й сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур і збору значних кількостей меду, який є цінним продуктом харчування.
Радянський уряд прийняв спеціальну постанову «Про заходи по розвитку пасічництва» (№ 371 від 26 лютого 1945 р.), в якій запропоновано продавати рої бджіл з колгоспів в індивідуальне користування колгоспників, робітників і службовців, насамперед сім'ям військовослужбовців Радянської Армії, інвалідам Вітчизняної війни і пенсіонерам.
Дуже цінним заходом слід вважати об'єднання дрібних індивідуальних пасік робітників, службовців, інвалідів і пенсіонерів у пасічницькі товариства. Ці товариства організують велику пасіку і створюють багату кормову базу для бджіл. У Краснодарі вже є 4 пасічницьких товариства.
Для багатьох інвалідів Вітчизняної війни і інвалідів праці, особливо з підвищеною нервовою збудливістю, робота на пасіці є дуже корисною.
Медичне пасічництво
Людство може пишатися величезними відкриттями і досягненнями в галузі біології і медицини. І в цій великій, благородній справі величезна заслуга належить нашим вітчизняним корифеям медичної науки.
М. І. Пирогов, І. М. Сеченов, С. П. Боткін, І. І. Мечніков, Ф. Ф. Ерісман, І. П. Павлов, М. Н. Бурденко та інші вчені нашої країни вписали яскраві сторінки в історію медицини і збагатили її чудовими відкриттями.
Видатні клініцисти нашої Батьківщини — М. Я. Мудров, С. П. Боткін, Г. А. Захар'їн, О. О. Остроумов та ін. — додержували принципу «лікувати не хворобу, а хворого». М. Я. Мудров понад 130 років тому навчав студентів, що «лікування полягає в лікуванні самого хворого». У своїй знаменитій промові, виголошеній 7 грудня 1886 р., С. П. Боткін висловив погляди на медичну науку, як на «вивчення людини і оточуючої її природи». Великий фізіолог І. П. Павлов зазначав, що «покійний С. П. Боткін був найкращим уособленням законного і плодотворного союзу медицини і фізіології, тих двох родів людської діяльності, які на наших очах споруджують будівлю науки про людський організм і обіцяють в майбутньому забезпечити людині її найкраще щастя — здоров'я і життя».
Ще Гіппократ зазначав, що умови праці і побуту справляють величезний вплив на
