Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути - Наум Петрович Иойриш

К. Г. Гаптрахіманова з великим терапевтичним успіхом запропонувала прополісну мазь при лікуванні сільськогосподарських тварин, хворих на некробацильоз. Автор дійшов висновку, що лікувальний ефект прополісної мазі (готувалася на вазеліновому маслі, соняшниковій і блекотній олії у співвідношенні 1 : 1, 1,5 : 1) найвищий порівняно з іншими засобами, які застосовувалися.

Н. Топорова і І. Топоріна з успіхом застосували мазь з прополісу для лікування некробацильозу у великої рогатої худоби. Досліди, проведені на 9 головах великої рогатої худоби, ураженої цим заразним захворюванням, яке проявляється в омертвінні різних тканин під діянням палички некрозу Вас. necrophorus, дали добрий терапевтичний ефект. Через 7 днів в результаті діяння мазі з прополісу була відмічена ліквідація некрозу, ріст свіжих грануляцій і швидке загоювання навіть без попереднього видалення некротизованих ділянок. Мазь готувалася з однакових вагових частин прополісу і вазелінового масла. На підставі своїх спостережень автори приходять до висновку, що «мазь прополісу чудово діє при некробацильозі без попереднього видалення некротизованих ділянок при поверхневому їх видаленні. Треба думати, що вона належить до слабких подразників, сприяючи створенню нормальної трофіки».

Досі ще точно не встановлено, з чого бджоли виробляють прополіс. Починаючи з стародавніх часів установилася думка, що бджоли збирають його з бруньок верби, тополі, берези, сосни, ялини, смереки, кінського каштану і т. д. Проте дослідження останніх років заперечують цю думку і доводять, що бджоли готують прополіс з квіткового пилку.

Хімічний склад прополісу такий: близько 55% смол і бальзамів, близько 10% запашних ефірних масел, близько 30% воску і 5% пилку. Враховуючи це, для досліду в садку, де були піддослідні вулики з бджолами, розставили канадський, копайський бальзами, соснову смолу, трояндове ефірне масло, шматочки каніфолі. Незважаючи на те, що кожна з цих принад висіла на деревах, бджоли їх не брали, а у вуликах все ж з'являвся прополіс, тобто вони його виробляли.

Якщо відкрити вулик, легко можна побачити, що темнокоричневою, іноді з зеленим відтінком смолистою речовиною — прополісом — бджоли приклеюють полотняні покришки до верхніх брусків стільникових рамок, ним же вони замазують щілини у вулику, прикріплюють плічка рамок до фальців вулика. Цим же прополісом бджоли полірують стільникові комірки, в яких бджолина матка відкладатиме яйця. Прополісом бджоли замуровують убитих шкідників, що пробралися у вулик, — таких, як ящірка, миша і т. д. Завдяки цьому у вуликах ніколи не буває неприємного запаху розкладу (гниття).

Квітковий пилок

З давніх часів склад квіткового пилку привертав увагу дослідників, і намагання замінити його у бджолиному кормі триває і далі.

Для заміни квіткового пилку були випробувані по черзі пшеничне, житнє, кукурудзяне, вівсяне, горохове борошно, але результати щоразу були негативні. Навіть такі повноцінні продукти, як яйця, незбиране молоко, вершки, повністю не могли замінити квіткового пилку. Які ж речовини він містить? Деякі дослідники вважають квітковий пилок винятково цінним продуктом завдяки високому вмістові білка. Справді, за вмістом білка пилок перевищує насіння зернових культур. Так, зерно жита містить 11 % білка, а пилок жита — 40%; горіхи (ядра) — 11,6%, а квітковий пилок ліщини — 30%. Проте висока цінність пилку рослин визначається вмістом не тільки білка, а й інших дуже важливих речовин, насамперед, гормонів, ферментів, вітамінів.

Проф. К. Фріш зазначає, що «пилкові зерна — це чоловічі статеві або зародкові клітини квіткових рослин, що відповідають живчикам тварин». Акад. М. В. Цицін також вважає, що «грубо, за аналогією, рослинний пилок є, по суті, таким же продуктом, як і похідні діяльності статевої секреції в тварин».

Дослідження квіткового пилку на вміст вітамінів, проведені у Всесоюзному науково-дослідному вітамінному інституті (ВНДВІ) під керівництвом В. А. Дев'ятніна, а також зарубіжними дослідниками, показали, що пилок є багатим вітаміноносієм. Квітковий пилок містить такі вітаміни: Е (токоферол), Ві (аневрин), В2 (рибофлавін), В5 або РР (нікотинова кислота), В6 (піридоксин), В3 (пантотенова кислота), ВС (фолієва кислота), Н (біотин), С (аскорбінова кислота), провітамін А (каротин), Р (рутин). При цьому треба відзначити, що дослідження, проведені в 1956 р. у ВНДВІ показали, що квітковий пилок містить до 17% рутину — фактору стійкості капілярів. Квітковий пилок жовтої акації містить 118,4 мг% вітаміну Е, а жовтий осот — 170 мг% цього вітаміну. У квітковому пилку синюшника і борщівника (суміш) каротину міститься 16,6 мг%.

За дослідами С. Л. Лебедєва, пилок рослин є чудовим джерелом для одержання значних кількостей каротину. За його даними вміст каротину в пилку лілії і жовтої акації більше ніж у 20 разів перевищує вміст його в червоній моркві, яка є основним джерелом промислового добування цього вітаміну. Доцільність одержання каротину з пилку лілії, жовтої акації та інших рослин диктується не тільки високим вмістом каротину, а також простотою добування його шляхом безпосереднього екстрагування провітаміну А з пилкових зерен без будь-якої попередньої обробки.

Вітаміну Ві (аневрину) міститься в квітковому пилку яблуні 1 мг%, дудника аптечного — 1,2 мг%, гречки посівної — 1,3 мг%, акації жовтої — 1,5 мг%. Вітаміну В2 (рибофлавіну) встановлено в пилку акації жовтої 1,5 мг%, гречки посівної — 1,6 мг%, яблуні—1,8 мг%, дудника аптечного — 2,1 мг%, яглиці їстівної — 2,3 мг%.

Таким чином, на підставі викладеного видно, що квітковий пилок є чудовим концентратом вітамінів.

Тепер стає зрозумілим, чому в народній медицині перга (тобто квітковий пилок) залита медом користується славою важливого лікувального засобу з різносторонніми лікувальними властивостями.

Акад. М. В. Цицін справедливо вважає, що «біопрепарати, які людина навчиться добувати в недалекому майбутньому, готувати переважно з пилку... будуть настільки широко застосовуватися, що навіть важко собі уявити тепер». Це «недалеке майбутнє» вже настало. Треба поставити колосальні ресурси квіткового пилку (сотні тисяч тонн якого не використовуються нами) на службу охорони здоров'я радянських людей.

Бджоли — крилаті майстри високого врожаю сільськогосподарських продуктів

Загальновідомо, що головну роль у перехресному запиленні сільськогосподарських рослин відіграють медоносні бджоли.

Підраховано, наприклад, що протягом певного проміжку часу квіти яблуні відвідали три оси, 22 жуки, 23 мурашки, 24 мухи, 29 джмелів і близько 500 бджіл-трудівниць. Бджоли своєю роботою по запиленню квітів збільшують урожай гречки, соняшника та плодів яблуні на 50—60%, а гарбузів, кавунів і динь — у 2 рази і більше; підвищують урожайність насіння найважливіших кормових трав — люцерни, конюшини червоної, вики мохнатої тощо — в