Виховання без травмування, або Навіщо дітям дорослі? - Вікторія Валеріївна Горбунова

у якому реальність поєднується з дивом. Ігри бувають різні — інтелектуально-розвивальні, спортивні, творчі, ігри-жарти та ігри-забавки, рольові, театральні… Я в цьому переліку перемішала критерії та типи, але це не головне. Головне — ставлення до життя, яке є у грі, — легке, веселе, трохи несерйозне. Думаю, що саме оця несерйозність, відсутність потреби отримувати корисний результат, оця атмосфера «нібито» і є основною ресурсотворчою силою гри. У грі дитина може фантазувати, може вільно помилятись і не прагнути конкретної мети, може приміряти будь-які ролі весело й доволі безпечно для себе. Розумію, що зараз можу наштрикнутися на конкретні приклади того, що дитячі ігри можуть бути конкурентними та навіть небезпечними, а ще на приклади доволі дорогих для батьківського гаманця ігор. Погоджусь і нагадаю про те, що йдеться про пошук ресурсів і їх відкриття для дітей. А отже, про те, що відкривати слід найресурсніші ігри, ті, що мають в основі не дорогі ґаджети чи змагання за першість, а ігри, у які бавилися ще наші пра-пра, ті, чий рушій — чарівне мислення. «Козаки-розбійники», «Фанти», «Крокодил», «Море хвилюється раз»… — ігри, які не вимагають нічого, крім самих гравців та їхньої уяви. Те саме й розігрування будь-­якого казкового, пригодницького чи фантастичного сюжету. Ну справді, що, крім темряви в кімнаті, ліхтарика й татового гудіння ракетним двигуном, потрібно, щоб злітати в глибокий космос? Серотоніну при цьому виробиться не менше, ніж у справжнього космонавта.

Другий великий ресурс для дітей — історії. Прочитані в книжках, вигадані під час гри, розказані на ніч, вимріяні історії про природні явища, людей, їхні вчинки, про самих дітлахів, історії-казки, історії-пригоди, віршовані історії… Будь-які, у яких дитина може отримати захоплення, подив, відкриття. Ті, які можуть вразити, зачудувати, перехопити подих… Ми з мамою, коли я була маленькою, вигадували такі історії щокроку. Усе, на розуміння та пояснення чого мені не вистачало досвіду та знань, перетворювалося на казку. Нічний трамвай — заблукав і не може знайти дорогу в депо; грім — це сварка братиків-сестер-хмарок, які не можуть поділити іграшку. Я й досі інколи думаю, що на Венері, яку бачу найпершою на вечірньому небі, живе дівчинка-двійник і що кожна людина на Землі першою на небі бачить зірку, на якій живе її двійник. Ця історія і правда дуже втішала та була ресурсною для мене в період підліткової самотності, адже це було так важливо — знати, що десь є точно така, як ти, істота, з такими ж мріями, думками та переживаннями.

Невичерпний ресурс для кожної дитини — стосунки, поцілунки, обійми, ніжні слова. Природа в її неймовірній красі — прогулянки, подорожі, милування. Спорт — азарт, захват, ресурсна втома та розвиток можливостей тіла. Творчість в усьому розмаїтті, від співу й танцю до виробів хенд-мейд та кулінарії. Насолода смаком і запахами. Задоволення від мультфільмів, кіно, музики. Захват від швидкої їзди на велосипеді, плавання в морі, сидіння біля вогню… Світ сповнений ресурсів. Усе, що лишається нам, дорослим, — навчити дітей помічати їх. Усе, що для цього потрібно, — не жаліти слів та вражень для опису власних і дитячих переживань та почуттів. Один раз навчена милуватися зоряним небом, дитина вже ніколи не забуде цього досвіду —наприклад, лежання на теплому піску під шепіт моря та виглядання зачарованих сузір’їв.

Отже, відкрити доступ до ресурсів означає щонайменше три речі — дати відчути наявність ресурсів, робити це регулярно та спонукати дитину саму включатися в ресурсні активності. Тож перше: показуємо дитині ресурси, відкриваємо очі на те, що на кожному кроці ховаються такі собі чарівні місця, де живе радість від споглядання красивого, задоволення від куштування смачного, утіха від звуків музики та природи, насолода від руху та фізичних тренувань, інтерес до отримання нових знань, азарт від оволодіння новими навичками та багато-багато іншого. Друге: оточуємо ресурсними активностями, занурюємо в них і занурюємося разом із дитиною — співаємо, танцюємо, бавимося, прислухаємося, вчимося, експериментуємо… Третє: вчимо вмикати ресурси, обережно підказуємо та непомітно підштовхуємо до входження в ресурс, щодня, особливо в періоди душевної хандри та життєвих труднощів, пропонуємо запашного чаю, приносимо плед і цікаву книгу, печемо торт із вишенькою, запрошуємо на танок з обіймами, ідемо гуляти…

Дослідження каліфорнійського психолога Керолін Алд­він показують, що здатність користуватися ресурсами є своєрідною навичкою, компетентністю, яка формується лише під час життєвого досвіду. Ресурсокомпетентними є ті особи, які вправлялись у вмінні бачити та вмикати ресурси, ті, хто раніше, ще до критичних подій, вміли насолоджуватися життям. Власне, через це й виникає зачароване коло депресії: людина, яка стикнулась зі складними подіями, переживає стрес і не може відновитися через те, що не має доступу до ресурсів, а відсутність такого доступу не дає можливості подолати депресивний настрій. У таких випадках на допомогу приходять антидепресанти, але припинення прийому вертає все назад, оскільки вживання пігулок жодним чином не впливає на вміння бачити джерела відновлення та користуватись ними.

Певно, Наталка, згадана на початку теми, була однією з найскладніших клієнток для мене. Кілька місяців ми билися над тим, щоб просто навчитися помічати хороше, ще кілька, — щоб користуватися цим. Будь-що пропоноване мною здавалося їй фігнею, сама ж вона нічого не могла запропонувати. Вихід у цій ситуації був, як не дивно, там, де й вхід, — у музиці-«депрєснячку». Мама десь дістала для Наталки запрошення на клубну вечірку молодого музичного гурту, який грає готичний рок. Майже ровесники, дівчата та хлопці Наталці сподобалися. Вона попросилася прийти на репетиції, їй дозволили. Прийшла раз, другий, потім згадала про скрипку й прийшла з нею. Зрештою дівчинку взяли до команди, і, як з’ясувалося, готичні рокери сумували лише на сцені, поза нею це були веселі юнаки, які люблять подорожі та пригоди. За півроку ми зупинили роботу з Наталею, зокрема, і через те, що почалося літо, а на літо в неї було заплановано напружений графік гастролей.

Уміння бачити, знаходити та використовувати, а також створювати ресурси для себе та інших є важливим компонентом психологічної відновлюваності. Адже якого б важкого стресу не зазнала дитина, яку б складну ситуацію не пережила, саме ресурси відкривають шлях до швидкого відновлення сил та наснаги для подальшого руху.

  Зосереджувати на головному

«Чорт криється в дрібницях!» — примовляє 6-річна Соня. При цьому вона навіть поставу й тон голосу змінює й стає схожа на свою бабусю, поважну і по­-вчительські безапеляційну. Власне, Соня живе з бабусею. Мама з татом багато працюють і, працюючи, подорожують, бо вони тревел-блогери. Саме тому на сімейній нараді було вирішено, що маленькій краще лишатися в стабільності, а це означає — з бабусею. Бабуся — шкільна вчителька, і вона не лише забезпечить Соні нормальне харчування і ліжечко, яке не змінюється щотижня, але й до школи як слід підготує.

Соня бачить батьків переважно в «Скайпі» і вже звикла до цього — не просить взяти із собою, не плаче та не запитує: «Коли побачимось?» Вона покірно готується до школи, виконуючи безліч бабусиних завдань та тих, що задають на підготовчих заняттях, при цьому вона старанна й педантична. Єдине — дівчинка не зосереджена, повсякчас відволікається і через це страшенно затягує час свого підготовчого навчання. Буває так, що й повіт­ря свіжого не бачить через оте своє