Фантомна довіра - Лана Вернік

За таку “допомогу” Гайдамак навіть отримає орден “За заслуги перед Францією” та стане Кавалером ордену сільськогосподарських заслуг Франції. Вручали останній по лінії міністерства сільського господарства, за успіхи в розвитку франко-російської торгівлі м'ясом. Отакі трапляються “па” світової політики... м’ясо… (Які компенсації отримали родини загиблих оповідач не знає).

На момент розмови Степана з Кірою Дмитрівною “допомога” Гайдамака в справах звільнення полонених французів ще не була відома широкому загалу, лише працівникам спецслужб.

Забігаючи у подіях трошки наперед хочу додати, що такі зусилля уникнення суду виявляться марними, бо у 2000 році у Франції проти Аркадія Гайдамака все одно було висунуто звинувачення в незаконному продажу зброї Анголі (справа “Анголагейт”). І в наступні роки будуть додаватися ще нові пункти…

Французькі слідчі намагатимуться “втопити” його, звинувачуючи в продажу зброї до бунтівної Анголи на ... 790 млн. Євро. Топитимуть у “веселій компанії”. У справі буде проходити аж 42 людини. Серед них — син екс-президента Франції Франсуа Міттерана (1981-1988, 1988-1995р.р.) — Жан-Крістоф.

В ході “Анголагейт” за Гайдамака заступляться керівники французької контррозвідки. Вони нагадають про заслуги Аркадія Олександровича перед Францією і допоможуть Гайдамаку втекти до Ізраїлю, де він купить будинок в Кейсарії, а Ізраїль відмовиться екстрадувати Гайдамака до Франції… Підприємців, здатних провернути угоди на зразок ангольського контракту, не так багато... А тому потрібні будь-якій країні … Він досі побоюється заглядати в країни ЄС.

Постать цікава і неоднозначна, та для даної історії цікавою є ця конкретна “співпраця” збройного барона зі спецслужбами декількох країн одночасно...)

(Джерело: www.compromat.ru)

Фурія мовчки дивилась на Степана.

— Бачу, ти не припиняєш займатись колишньою роботою...

— Чому ж колишньою? Я повертаюсь на неї в серпні. Після весільної подорожі.

— Поки не зробиш справу з Громовим — не повернешся у розвідку. Я про це подбаю. Ти ж взагалі нічого не втрачаєш… Ти лишися у плюсі. Громов щедро віддячить тобі…

— За ці роки фінансами я себе забезпечив. Дякую, але мені досить.

— Грошей ніколи не буває достатньо, Стефане. Ти збираєшся одружитись, а дружина і діти — це завжди витрати.

— Я не планую мати дітей.

— Не плануєш? Для чого ж тоді одружуєшся?

— Це не ваша справа.

— Здивував… Невже вона на це згодна? Лора ж зі звичайної родини, із стандартним світоглядом... 

— Вона згодна.

— Гм… Мабуть, сподівається, що ти передумаєш. Не знаю, що ти в ній знайшов… Лариса занадто проста для тебе, але так, вона гарна… Дуже гарна.

Степан поглянув на Фурію.

— З ваших вуст — це звучить, як вирок.

Кіра Дмитрівна eсміхнулась.

— Все в твоїх руках, Стефане. Лариса проста, дуже мила і гарна дівчина. Недалекоглядна, правда, та це через закоханість. Ти для неї дуже важливий і вона для тебе теж, раз ти обрав її. Навіть дивно, що подібна відданість ще зустрічається між людьми, — Кіра Дмитрівна поправила чайну ложку на склянці, — мені б дуже не хотілось, щоб Лариса постраждала… Але якщо зі мною ще можна якось домовитись, то Громов дуже сильно хоче тебе отримати… Він цікавився тобою, знає скільки ти всього зробив.

— Чому саме я? Нас працює ціла команда.

— Ти автономний. Часом емоційний — це через свій молодий вік, але ти вмієш раціонально використовувати ресурси задля досягнення результату. Тобі не потрібні перекладачі. Зайві вуха у наших справах… ти ж знаєш.

— Для початку я хочу потрапити в архів. — сказав Степан і поклав руку на іншу папку.

— Добре. Найближчими днями я тобі це влаштую… А зараз проглянь, що там є.   

Лариса не відводила очей від дверей кухні. Вона не могла ні їсти, ні пити — тільки дивилася на двері. Степан і Кіра Дмитрівна були там вже більше години… За столом всі поїли і почалась розмова про вагітність Ніни Григорівни, про те, що зараз часи змінились і для мам є купа різного корисного. От, наприклад, з’явились одноразові підгузки і мамам стало набагато легше доглядати за дитиною, нема постійного прання пелюшок, з’явилися різні комбінезончики... У Єгора, виявляється, є старша сестра і вона нещодавно народила сина. Новоспечена бабуся, його мама, теж виказувала думку, що підгузки — то дуже важливий винахід. І десь читала, що винайшла його жінка, майже одразу ж після другої світової, а потім ідею вдосконалили і от тепер є різні виробники і мамусі можуть обирати...

Потім старші жінки почали згадувати у кого як протікали вагітності. Від всіх цих розмов Ларисі хотілося завити. Степан не хоче дітей і зараз він на кухні з Фурією… котра приїхала не просто так. Груди тиснула думка, що станеться щось погане...

“ Якщо вона і підготує якусь пастку, то їй на це потрібен час… Кіра Дмитрівна любить прораховувати кожен крок. Це має бути щось особливе… карколомне”... — так сказав Степан в серпні минулого року, в Одесі, і от тепер, схоже, Фурія підготувалась.

Коли двері нарешті відчинились, до коридору вийшла Кіра Дмитрівна. Вони зустрілися поглядами — Лора дивилась стурбовано, Фурія… хижо. Вона блиснула світлою блакиттю своїх очей на дівчину, а на її губах заграла холодна усмішка, від якої у Лори стислось все всередині…

Кураторка стримано попрощалася з усіма і пішла з будинку. Проводжати не потрібно. Вона сіла у свій білий Land Cruiser, точнісінько такий самий, як і у Степана. Єдина відмінність — білий колір. Вона була задоволена собою. Степан хоче потрапити в архів — це чудово. Коли він буде в Москві, вона організує його зустріч з сином Громова, котрий зараз займається справами, а потім, поки Лариса під прицілом — він нікуди не дінеться... Потрібно повідомити про результат... Дістала телефон — немає покриття… Шкода, але нічого. Подзвонить пізніше. Завела двигун і поїхала.