Епоха слави і надії - Євгеній Павлович Литвак

Едвард підійшов до них неспішним кроком, даючи час, насолодитися моментом.

– Тебе прийшли зустрічати не лише ми – сказав Едвард і з посмішкою подивився на натовп моделей, що чекали Ніколаса.

– А тепер вже можна їм заплатити? – Запитав Ніколас, випустивши Ганну з обіймів. – Гадаю, що вже досить "А ти спробуй без грошей".

– Да.– Розсміявся Едвард, в чому Ніколас його підтримав. Ганна теж заусміхалася, чи то від слів свого батька, чи то від зустрічі з Ніколасом.

– Виходить все закінчено? – Знову заговорив батько Ганни.

– Не все, а лише, якась частина.

– Ніколас, а насправді, що з еліксиром? – Запитала його дівчина, взяв за руку.

Вони йшли у бік машини, де їх чекав водій.

– В мене був час все обдумати. Якоюсь мірою, ми його знайшли.

– Як це? – Здивувалася Ганна.

– Монферан зображував Цезаря зі своїм дітищем на вершині Ісаакіївського собору. Що Цезар тримає в руці?

– Копію Собору.

– А в іншій руці? – Знову поставив питання Ніколас і тут же на нього відповів. – Дитину, якої ми не помічаємо. Адже навіть сам Цезар, на нього не дивиться. Ось, що означає покласти на найвидніше місце.

Ніколас помітив замішання на обличчях супутників. Вони думали над його словами, і збирали нову інформацію в одну цілу картину.

– Римська Імперія. Цезар. – Продовжив свою розповідь Ловець Снів. – Що він приховував? Від чого зрікався і чого боявся? За що чоловік, готовий віддати життя? Поставити все на кон і ризикувати?

– Дитина. – Відповів Едвард.

– Правильно. Спочатку батько в всьому за сина. Потім син скрізь за батька.

Ніколас посміхнувся і продовжив:

– Він хотів захистити свого сина. А це і є наше безсмертя. Продовження роду. Є лише два способи стати "безсмертним". Продовження роду і вища творчість, яка залишить слід в історії. Не кожному дано творити, але безсмертя в нас уже є. Ми ніколи не народжувалися, тому ніколи не помремо. Будь-яка із складових нас часток вже існувала у наших батьках.

– ДНК. – Тихо прошепотів Едвард.

– Я мав на увазі, як мінімум, культурне безсмертя, як повагу до своїх батьків, дідів, прадідів і далеких предків. Я шаную своїх прабатьків, які дали життя мені і іншим моїм родичам. Їх діяння, життя, про яке мені розповідав дідусь, з мого боку дає їм продовження життя в оповіданнях іншим людям і майбутнім моїм дітям.

Також і наша творчість залишається після нас в культурі, культура і суспільство – це є сукупність вкладу кожної людини протягом тисячоліть і цим вони залишають своє місце у житті після смерті.

– Здається, я починаю розуміти, про що ти говориш. – Едвард говорив швидко і впевнено. – Особисте безсмертя неможливе. Перед людьми завжди було і стоятиме завдання продовження роду – відтворення собі подібних. Вони повинні народжувати і ростити дітей.

– Саме так. Я багато про це роздумував. Дитина наслідує ДНК від обох батьків, але частіше використовує ДНК батька, так що генетично ми всі схожі більше на батька, ніж на матір. Безсмертя не в людях, а в ДНК. Найбільш банальною ідеєю є уявлення про те, що діти – це спосіб досягнення безсмертя батьків. З іншого боку, розум людини – тільки інструмент, створений еволюцією для збереження певних генів. І якщо ці гени зберігаються в нащадках, то безсмертя частково досягається.

Вони підійшли до машини, водій відкрив їм двері. Едвард сів попереду, а Ганна з Ніколасом позаду.

– Якщо вважати, що більшість властивостей людини визначаються його геномом, то виникає ідея про ДНК-безсмертя, тобто про відновлення людини шляхом клонування його з його ДНК. – Закінчував свою думку Ловець Снів. – В цьому випадку природним чином вирішується проблема позбавлення від зайвої і застарілої інформації, отриманої у ході навчання. І, навпаки, найцінніше в людині, її потенціал, який може бути максимально використаний.

– Можемо їхати? – Запитав з переднього сидіння Едвард.

Ніколас кивнув головою, і шофер зняв машину з ручного гальма.

Глава 26

Чорний Мерседес зупинився біля ресторану. Ніколас і Ганна попрощалися з Едвардом і вийшли на вулицю.

– Стривай! Дай мені хвилину. – Затримала Ганна Николаса.– Я думала про тебе щоночі і ти мені снився. – Боязко призналася Ганна. – Я чекала той день, коли сни стануть дійсністю.

– Найкоротше освідчення в коханні "Снишся". Ми не помремо, поки не збудеться наш сон.

Вона посміхнулася. Почуття чоловіка завжди загадка, і кожній жінці приємно, коли їй відкривають цю таємницю. Ганна дістала з сумки білу коробку і протягнула її Ніколасу. В ній був новий айфон.

– Це подарунок від сера Альприма.

Ніколас відкрив подарунок і взяв в руки телефон. Він був ввімкнений. – Я провів час з людьми, які змусили мене забути про мій телефон. – Сказав Ловець, розглядаючи новий телефон.

– Нічого, я впевнена ти швидко згадаєш, як ним користуватися.

На екрані спливло повідомлення про вхідний дзвінок. Ніколас кинув погляд на Ганну, але та лише знизала плечима.

По відеозв'язку дзвонив сер Альприм. Ніколас прийняв виклик, і одразу показалося обличчя Альприма, судячи з усього, він був на риболовлі.

– Вітаю тебе, Ніколас. – Відразу ж заговорив він. – Як ти відпочив?

– Не так добре, як хотілося б, але цілком стерпно. – Відповів Ніколас. – Правда тушковані овочі там не дуже, так, що доводилося задовольнятися відбивними і макаронами.

Сер Альприм розсміявся, посмішка Ніколаса його дуже порадувала.

– Дуже радий, що ти у гарному настрої. Мені якраз зараз це потрібно.

– Я так і подумав. Навряд чи б ви дзвонили просто дізнатися, як мої справи.

Повисла коротка пауза, після якої Альприм заговорив вже серйозним тоном.

– Що ти знаєш про Тризубець?

– В Індії, це означає три аспекти Шивы : творець, хранитель, руйнівник, – відповів Ловець.

– З одного боку Тризубець є символом страти і смерті, з іншої звільнення і воскресіння. – Розповідав Альприм. – В християнстві Тризубець розглядається, як символ Тріїці, а іноді і, як сатанинська зброя. Але щодо Шиви ти теж правий. Тризубець зображується у вигляді відмітки на лобах послідовників Шиви. Це також символ вогню, що відбиває три суті Агни. Зустрічається він і в містиці тантричної йоги. В буддизмі Тризубець символізує три Коштовності Будди. Він символізує Небеса чистого полум'я, а також руйнування трьох отрут: гніву, бажання і ліні. Є багато легенд, багато оповіданнь, але ось зрозуміти де істина, нам не дано.

– Істина мене зараз не цікавить. – З кепкуванням відповів Ніколас. – Знаєте, я готовий зараз навіть померти – такий я щасливий. – Вимовляючи ці слова, Ніколас дивився на Ганну.

Вона була, як ковток води серед спекотної пустелі, такої бажаної і такої недосяжної.