Білий попіл - Ілларіон Павлюк
— Пробачте мені. Пробачте, якщо зможете… І… Бережи її, Хомо. Бережи. Вона мені — як дочка…
Сотник уже заходив у дім, коли додав, не обертаючись.
— І ось що. Благословення в батьків усе-таки попросіть. Але в разі чого — нікого не слухайтеся! Не слухайтеся, не бійтеся й не озирайтеся!
І Настя міцно-міцно стиснула мою руку.
Від автора
Дякую моїй дружині за янгольське терпіння.
Вибач, рідненька, що я постійно був однією ногою в іншій реальності, а ти — змушена проводити вихідні в світі «Білого Попелу», а не там, де хотілося тобі.
Дякую моєму другові письменнику Михайлові Бриниху.
Друже, твої поради виявилися безцінними, а переклад українською — перевершив мої найкращі сподівання!
Дякую іншому другові, режисерові та продюсеру Володимиру Рибасю.
Не уявляю, де ти береш сили пам’ятати всіх героїв та сюжетні повороти, а на додачу — критикувати все це чи підтримувати… Але без тебе я б, напевно, здурів наодинці з отим усім!