Сицилієць - Маріо Пьюзо
Двоє старших чоловіків сказали йому, що це неможливо, але мати мало не стрибала від захвату, бо її син міг би потай приходити й спати у власному ліжку холодними зимовими ночами. Альфіо Доріо сказав, що, зважаючи на те, що тут потрібна таємність, то багатьох людей залучити не вийде, а працювати доведеться лише ночами, тож на цей тунель знадобиться забагато часу. Були ще й інші проблеми. Як позбутися викопаного ґрунту так, щоб ніхто не помітив? Та й ґрунт цей повен каміння. Що, як вони під землею наштовхнуться на граніт? А тоді ще й хтось із найнятих людей може їх зрадити. Та головним запереченням двох старих було те, що робота займе принаймні рік. Ґільяно зрозумів, що вони наполягають на цьому, бо в глибині душі не вірять, що він стільки проживе. Його мати теж це зрозуміла.
— Мій син просить вас зробити те, що може врятувати його життя, — сказала вона чоловікам. — Якщо ви надто ліниві, я візьмуся до цього. Можна хоч спробувати, що ми втратимо, крім своєї праці? І що зробить влада, навіть якщо викриє тунель? Ми маємо повне право розкопувати свою землю. Скажемо, що копаємо собі погріб для овочів та вина. Подумайте. Цей тунель може одного дня врятувати життя Турі. Чи ж не варто попрацювати над ним?
Гектор Адоніс теж там був. Він сказав, що дістане книжки про розкопки й потрібні інструменти. Ще він придумав вихід, який усім сподобався: треба прорити додаткове відгалуження тунелю до іншого будинку на Віа Белла — запасний вихід на той випадок, якщо тунель викриють, чи хтось їх зрадить. Спочатку треба зробити його, і працювати над ним можуть тільки ці двоє старих і Марія Ломбардо, щоб ніхто інший про нього не знав. І на це знадобиться не так уже багато часу.
Вони довго обговорювали, кому ж довіритися. Батько Ґільяно запропонував будинок батьків Аспану Пішотти, але Ґільяно відразу ж відмовився: за цим будинком пильно стежили, він був під підозрою. Та й там жило забагато родичів, забагато людей знали б про нього. До того ж в Аспану не надто хороші стосунки з родиною. Його батько помер, а коли мати вдруге вийшла заміж, він так їй і не пробачив.
Гектор Адоніс зголосився надати для цього свій дім, але він стояв надто далеко, та й Ґільяно не хотів піддавати хрещеного батька такому ризику, бо, якщо тунель викриють, його власника, безперечно, заарештують. Подумали про інших родичів і друзів — відкинули всіх. І нарешті мати Ґільяно сказала:
— Є така людина. Вона живе сама за чотири будинки від нас. Її чоловіка вбили карабінери, і вона їх ненавидить. Вона моя найкраща подруга, їй подобається Турі — вона спостерігала за тим, як він із хлопчика стає чоловіком. Чи ж вона не надсилала йому їжу всю ту зиму, що він провів у горах? Вона справжній друг, і я цілком їй довіряю.
Жінка замовкла на мить і закінчила:
— Це Ла Венера.
Звісно ж, від самого початку обговорення всі чекали, коли спливе це ім’я. Усі вони вважали Ла Венеру єдиним гідним варіантом. Але вони були сицилійці й не могли запропонувати це. Бо якщо Ла Венера погодиться й уся ця історія колись стане відома, її репутація буде зруйнована назавжди. Вона молода вдова й матиме запропонувати приватність свого житла та й себе саму молодому чоловікові. Хто б сумнівався в тому, що тут і не йдеться про збереження гідності. Жоден чоловік у цій частині Сицилії не візьме таку жінку за дружину, навіть не поважатиме її. Так, Ла Венера принаймні на п’ятнадцять років старша за Турі Ґільяно, однак їй іще нема сорока. І хоч вона не красуня, та достатньо приваблива, і в очах у неї вогонь. У будь-якому разі вона жінка, він чоловік, і з цим тунелем вони лишатимуться наодинці. Тож не було ніяких сумнівів — вони стануть коханцями, бо жоден сицилієць не вірив у те, що чоловік із жінкою можуть утриматися від цього, лишившись наодинці, байдуже, яка між ними вікова різниця. Отже, тунель до її дому, який одного дня може врятувати життя Турі Ґільяно, зробить її безчесною жінкою.
Вони всі, крім самого Турі Ґільяно, непокоїлися через його чистоту: вона була неприродна для сицилійського чоловіка. Турі був практично святенник. Його бандити навідувалися до шльондр у Палермо, Аспану Пішотта був скандально відомий своїми романами. Ватажки Терранова й Пассатемпо мали за коханок бідних удів, яким носили подарунки. Пассатемпо навіть мав репутацію чоловіка, який спокушав швидше як ґвалтівник, аніж залицяльник, хоча тепер, підкоряючись Ґільяно, і був украй обережний. Ґільяно оголосив, що страта чекає на тих його людей, які ґвалтуватимуть жінок.
Через усе це довелося чекати, поки мати Ґільяно не назве імені своєї подруги, і коли так і сталося, це нікого не здивувало. Марія Ломбардо Ґільяно була побожна старомодна жінка, яка без вагань називала юних дівчат хвойдами, якщо вони наважувалися вийти на міську площу без компаньйонок. Вони не знали того, що знала вона: Ла Венера постраждала, народжуючи дитину, і через брак належного лікування завагітніти більше не могла. Не могли вони знати й того, що Марія Ломбардо вже вирішила для себе: Ла Венера буде найкращою й найбезпечнішою втіхою для її сина. Він вигнанець, за його голову призначена ціна, і жінка легко може зрадити його. Однак він
