Гіркий сміх - Пер Валє
— Так, бракує однієї сторінки, — вдоволено сказав Меландер. — А хто ж її взяв?
Мартін Бек і Кольберг швидко перезирнулися.
— Чи хтось із вас може сказати про себе, що він майстер робити обшук? — запитав Мартін Бек.
— Я, — мляво відповів Монсон із свого місця біля вікна. — Я вмію шукати. Коли десь щось пропаде, я неодмінно його знайду.
— Чудово, — мовив Мартін Бек. — Обшукаєш квартиру Оке Стенстрема на Черговсгатан.
— Що ж мені там шукати?
— Сторінку з поліційних протоколів, — мовив Кольберг. — Її номер — тисяча двісті сорок чотири, а в тексті, можливо, фігурує прізвище Нільс Ерік €рансон.
— Піду завтра, — сказав Монсон. — Удень краще шукати.
— Гаразд, — відповів Мартін Бек.
— Завтра вранці я дам тобі ключі, — сказав Кольберг.
Він, звичайно, й тепер мав їх у кишені, але хотів усунути сліди фотографічного мистецтва. Стенстрема, перше ніж туди з'явиться Монсон.
Другого дня після обіду на столі в Мартіна Бека задзвонив телефон.
— Привіт, це Пер.
— Який Пер?
— Монсон.
— Ага. Ну що?
— Яв Стенстремовій квартирі. Тут немає тієї сторінки.
— Ти певен?
— Певен. Звичайно, певен, — ображено сказав Монсон. — Але чи ви певні, що він її взяв?
— Принаймні так думаємо.
— Гм, то я пошукаю в іншому місці, — сказав Монсон.
Мартін Бек потер пальцями лоба й запитав;
— Де це «в іншому місці»?
Та Монсон уже поклав трубку.
— Адже в архіві має бути копія, — сказав Гунвальд Ларсон. — Або в прокуратурі.
— Авжеж, — сказав Мартін Бек.
Він набрав номер внутрішнього телефону. У сусідній кімнаті Кольберг розмовляв з Меландером.
— Я проглянув твій список.
— Ага. І тобі щось спало на думку?
— Спало, і не одне. Але не знаю, чи воно тобі пригодиться.
— Це вже моя справа.
— Багато з них — рецидивісти. Наприклад, Карл Андерсон, Вільгельм Русберг і Бенгт Вальберг. Усі троє давні злодії. Не раз карані. Тепер уже надто старі, щоб красти.
— Далі.
— Юган Гран переховував крадене і, певне, й досі переховує. Офіціантом працює тільки про людське око. Ще й року немає, як він сидів. А знаєш, як овдовів Вальтер Еріксон?
— Ні.
— П'яний убив стільцем свою дружину. Відсидів у в'язниці п'ять років.
— Хай йому біс.
— Таких типів у списку є чимало. Уве Еріксон і Бенгт Фредріксон були карані за бійку. Фредріксон не менше шести разів. Не одну таку бійку можна було назвати спробою вбивства. Торговець ношеними речами Ян Карлсон теж підозріла особа. Не сидів у в'язниці, але кілька разів до того йшлося. Б'єрна Форшберга я також пам'ятаю. Він мав за собою не одне шахрайство, був добре відомий у середовищі злочинців протягом сорокових років. Але потім змінив спосіб життя і зробив добру кар'єру. Одружився з грошима і став солідним фінансистом. Має тільки один давній вирок за шахрайство з сорок сьомого року. Зате Ганс Венстрем має цілу низку гріхів — від дрібних крадіжок до виламування сейфу. Ким він там у тебе значиться?
— Колишнім помічником продавця риби, — сказав Кольберг, заглянувши в список.
— Авжеж, кілька літ він стояв з рибою на площі Сундберга двадцять п'ять років тому. Тепер він уже старий. Інгвар Бенгтсон зве тепер себе журналістом. А колись належав до перших фальшувальників векселів. Був також сутенером. Бу Фростенсон — третьорядний актор і відомий наркоман.
— Невже та жінка ніколи не водилася з порядним чоловіком? — сумно запитав Кольберг.
— Чому ж? У списку є чимало й таких. Наприклад, Рюне Бенгтсон, Ленарт Ліпдгрен, Курт Ульсон і» Рагнар Віклунд. На них немає жодної плями.
Кольберг добре знав список.
— Справді, — сказав він. — І всі четверо одружені. Мабуть, їм було з біса важко пояснити дружинам свої зв'язки з Тересою.
— У таких справах поліція не зраджує таємниці. Крім того, вони тоді були молодими хлопцями, мали по двадцять чи й по менше років, тож вина їхня не така вже й велика. Із шести чоловіків такого віку в твоєму списку тільки один поводився не зовсім добре. Це Кеннет Карлсон. Він двічі сидів у в'язниці. Був у виправному будинку. Хоч давно й за дрібні злочини. Ти хочеш, щоб я глибше покопався в минулому тих людей?
— Так, я буду тобі вдячний. Можеш відкинути старих, наприклад тих, що їм уже за шістдесят, а також наймолодших, від тридцяти восьми і менше.
— Це буде вісім плюс сім, отже п'ятнадцять. Залишиться тільки чотирнадцять. Поле дії звужується.
— Яке поле?
— Гм. Усі ці чоловіки, очевидно, мають алібі на той час, коли вбито Тересу, — сказав Меландер.
— Напевне мають. Принаймні на той час, коли її знайдено в міському парку.
Пошуки копії протоколів у справі Тереси почалися після різдва і скінчилися після Нового року.
Аж уранці п'ятого січня купа запорошених паперів опинилася на столі в Мартіна Бека. Не треба було мати око детектива, щоб зразу впізнати, що їх добуто з найглибших закамарків архіву і що багато років їх не торкала жодна людська рука.
Мартін Бек швидко погортав папери і знайшов тисячу двісті сорок четверту сторінку. Текст на ній був стислий. Кольберг перехилився через плече Мартіна Бека й також почав читати разом з ним:
«Допит продавця Нільса Еріка
