Безликий: Остання справа - Євген Камінський

димова завіса. Легкий сніг залишав відбитки взуття, тому він біг по розтоптаному снігу. Надія була тільки одна — сховатися в якомусь кварталі, щоб нікого не було. Людей на вулицях було мало, і вони просто дивилися на жінку, яка бігла що духу. І ось нарешті вбивці знову пощастило. Забігши на одну із вулиць, він побачив пусту вулицю і відкритий під’їзд п’ятиповерхового будинку. Закривши безлюдний під’їзд за собою, він віддихувався. Піднявшись по поверхам, знайшов найбільш старі і пошарпані вхідні двері. Було зрозуміло, що там живуть пенсіонери, і вони не зможуть дати відсіч.

Подзвонив в дзвінок, і коли почув, що відкрилися другі двері, почав тихенько благати:

— Допоможіть за мною погоня, я втратила телефон. Дайте подзвонити в поліцію.

Двері відчинилися, і перед ним стояв дідусь в старих спортивних штанях і в сірій футболці. Безликий наставив на нього пістолет і приклав палець до рота.

— Тихенько заходь, — тихо промовив Безликий. Дідусь підняв руки і слухняно відійшов назад. Безликий спокійно зачинив двері, не відводячи погляд від старого.

— Хто там, Сергій? — пролунав голос з кухні. Його дружина з рушником зайшла в коридор. Побачивши гостя зі зброю, ледве трималась на ногах.

— Спокійно. Заходьте, будь-ласка, в кімнату, я вам все поясню, — промовив незваний гість і махнув пістолетом, щоб обоє йшли в кімнату. Крім двох пенсіонерів, в квартирі нікого не було. Вона була однокімнатна, з пошарпаними стінами і старими меблями. Хазяї квартири спокійно сіли на єдиний диван у кімнаті. Безликий вимкнув телевізор, який працювавна повну гучність.

— Непереживайте, я не хочу вас кривдити, — спокійно почав Безликий — І не збираюся вас грабувати. Мені потрібно лише відсидіти у вас один день. І я піду собі спокійно від вас. Домовились?

Обоє не відповідали. Вони були не так налякані зброєю, як жінкою з чоловічою статурою, грубим голосом, різним розміром грудей і правим оком, з якого капали краплі крові. Жінка трималася за серце. Тому, Безликому нічого не залишалося, як знайти ліки від серця. Знайшовши ці ліки, дав бабусі. За годину в двері хтось подзвонив.

— До вас гості повинні прийти? — запитав незваний гість.

— Ні.

Скоріше всього це була поліція. Схопивши діда, він підвів його до дверей.

— Діду, скажи, що нічого не бачив, і спробуй тільки якось натякнути їм про мене. В голові твоїй дружини опиниться куля, — прошепотів йому вбивця, і пішов до кімнати.

Відкривши двері, дідусь висунув обличчя. Тримав їх, щоб ніхто не бачив що коїться всередині. Перед ним стояли двоє поліцейських.

— Доброго дня, — почав один із них. — Ми шукаємо жінку спортивної статури з чорним волоссям. Була одягнута у синю сукню. Нам повідомили, що ваші сусіди знизу бачили схожу особу, коли та заходила до вашого під’їзду. Ви щось бачили?

— Ні, я дивився телевізор з дружиною, і ми нічого не бачили, і не чули. Тим більше хто в таку погоду в сукні бігає? А що сталося?

— Було скоєно вбивство, вбито троє людей. Вбивця втік, оглушивши прибиральницю і переодягнувшись в її одяг. Зараз ведеться план перехоплення.

— Зрозуміло, — спокійно мовив дідусь, коли зрозумів хто зараз у квартирі.

— Якщо щось дізнаєтесь, то подзвоніть нам. Бувайте.

Дід закрив двері і зайшов у кімнату. Вже була ніч. Пенсіонери дивилися телевізор. У вечірніх новинах йшлося про сьогоднішні події. Безликий рився в аптечці. Коли знайшов те, що шукав, а саме снодійне, покликав до кухні обох і поставив на газ чайник.

— Отже, слухайте. Зараз ви випиваєте чай зі снодійним. Спите, а я спокійно йду, залишаючи ключі в вашій поштовій скриньці.

Зробивши обом чаю, засипав снодійне. Пенсіонери випили чай і направились до ліжка. Стоячи над ними, Безликий чекав, поки вони заснуть. Коли вже почув від обох храп з легкість видихнув. Взяв бинти, зняв свою маску і підійшов до дзеркала. Він більше десяти років не дивився в дзеркало на своє обличчя. Він вважав його огидним, і до цього часу не зміг змиритися, що воно таке. Довго дивився на себе, врешті решт почав забинтовувати рану від удару вогнегасником. Зробивши це, Безликий дістав третю маску з під нижньої білизни. Досвід показав, що три маски зажди потрібно носити з собою. І сьогоднішні події є цьому підтвердження. Надягнувши її, в дзеркалі замість огидного лику, з’явилося гарне чоловіче обличчя. Після цього почав ритися в речах діда. Знайшовши старі штани, порваний светр, старі пошарпані туфлі і, звісно, стару куртку. Перед виходом захопив з собою стару маску і жіночі речі в пакеті. Як і обіцяв, він залишив ключі в поштовій скриньці. Була вже ніч. Кинувши пакет зі шматтям, спокійно пішов по зимовій дорозі. Телефону і грошей у нього з собою не було, все залишилося в архіві. А забрати гроші в пенсіонерів, у нього совість не дозволила.

Глава 9

Вже вийшло сонце, було приблизно сьома ранку. Коли Безликий опинився на іншому кінці міста. Він був біля річки Кошова, і ходив в очереті. Нарешті, він найшов те, що шукав. А саме клітчату сумку, де знаходились шмаття, маска і купа телефонів, через які він зв’язувався з замовниками. Одягнувшись в звичайний образ алкоголіка, він пішов до своєї схованки. Зайшовши в старий будинок, він не перевірив сам він, чи ні. А відразу ліг на скрипуче ліжко і заснув. Прокинувся вже з настанням ночі. Почав збиратися. Взяв з купи речей, що валялися на підлозі, звичайний чорний костюм і такого ж кольору пальто. Сів навпроти своєї головної маски. Нарешті, справа зроблена,