Зарубіжний детектив - Єжи Едігей

Добжинський голосно зареготався.

— Ох вже мені ці варшав’яни! Вважають, що ми, провінціали, самі думати не здібні. Відразу ж після того, як господарка вілли дала свідчення, мої люди перевірили усі готелі та інші заклади, де можна переночувати. Але ми маємо справу з спритниками, такої дурниці вони не зробили.

— Може, просиділи ніч на вокзалі?

— Навряд чи. На залізничних і автобусних вокзалах чергує міліція, і, хоч рух там великий, міліціонер помічає тих, хто прийшов переночувати. Тих двох хлопців він би помітив.

— Але десь же вони ночували. У парку або в кущах на березі Варти вони не могли провести ніч, зараз не літо.

— Так, але у великому місті можна знайти й інших вихід. Знайомі, родичі, знайомі знайомих. Отож цей шлях пошуків навряд чи до чогось приведе.

— Мабуть, ні до чого не приведе й уся наша подальша робота у Познані. Хоча про смерть Вигановського нам стало відомо невдовзі після убивства, для нас це все одно було надто пізно. Навряд чи злочинці до цих пір перебувають тут.

— А могли затаїтись десь поблизу, щоб подивитись, чим все окошиться, чи знайдуть труп. Не забувай, це не професійні убивці, важко передбачити, як вони себе вестимуть. Адже убив тільки один з них, експертиза засвідчила, що смерть наступила в результаті одного сильного удару, який нанесли в потилицю.

— Ну й що з цього випливає?

— Для другого злочинця убивство їхнього дружка могло стати великим потрясінням. Одна справа — спритно вкрасти нехай навіть сім мільйонів. І зовсім інша — убити людину. І той другий несамохіть повинен задуматись: чи не чекає його те ж саме?

— Чи не здається тобі, що дискусія завела нас кудись в область чистої теорії? — усміхнувся Качановський, — Суцільні «могло бути» і «повинен бути», але ж завдання стоїть перед нами найконкретніше: знайти злочинців і гроші. А в нас знову ніяких зачеплень.

— Машина. Зараз це основний момент слідства.

— Так, — погодився Качановський, — машина дає нам шанс. Сподіваюсь, що хоч цього разу злочинці залишили в ній якісь сліди.

Тим часом з усіх кінців країни почали поступати відомості про машини марки «БМВ» блакитного кольору. Виявилось, що їх значно більше, ніж думали обидва майори. Була затримана така машина в Ольштині, вів її молодий чоловік. З бородою… Поруч з ним сиділа дівчина. На щастя, хлопець, син одного із капітанів дальнього плавання у Гданську, легко зумів доказати свою непричетність до злочину і був відпущений з богом.

У Кракові затримали машину з познанським номером. Інженер одного з познанських заводів їхав з дружиною у відпустку, в Закопане. Цей також швидко відбувся. Гірше довелось двом молодим людям у Лодзі, які разом з блакитним «БМВ» були доставлені у воєводське управління міліції, а там досить довго з’ясовували, що вони робили в момент убивства Павла Вигановського.

Найбільше блакитних «БМВ», звичайно, виявилось у Варшаві. Тут люди майора Качановського відбігали ноги. Оскільки припускалося, що вбивці мешкають у Варшаві або десь недалеко від неї, кожний варшавський сигнал доводилось перевіряти з особливою увагою.

Майор Добжинський продовжував слідкувати за ходом пошуків, переглядав інформацію, що поступала до нього телетайпом. Нічого вартого…

Та ось одного разу йому зателефонували з невеличкого містечка Чмонь. Той телефонний дзвінок поставив на ноги все воєводське управління міліції у Познані.

Розділ десятий

ПОГОНЯ ЗА БЛАКИТНИМ «БМВ»

Телефонував старшина, начальник відділка міліції містечка Чмонь, що в десяти кілометрах на південь від Корніка. Він на власні очі бачив блакитний «БМВ» — в ньому сиділо двоє молодих людей, — який проїздив по їхньому містечку.

Старшина вискочив на бруківку і жестом наказав машині зупинитися. Водій, побачивши міліціонера, навпаки, натиснув на газ, — старшина ледь устиг відскочити вбік. Промчавши містечком з наростаючою швидкістю, машина виїхала на шосе, що веде до Шрема, і зникла. Старшина негайно зв’язався телефоном з відділком міліції у ІІІремі, інформував про подію і просив блокувати шосе в районі села Збрудзево, де шосе Корнік — Шрем з’єднується з шосе Шрем — Среда Великопольська. Про всяк випадок, побоюючись, що шремська міліція не встигне перекрити шосе і злочинці зуміють проскочити через Збрудзево (там не було міліції), кмітливий старшина попередив також відділок міліції у Занемислі, через який проходило шосе Шрем — Среда Великопольська, і відділок міліції в самій Среді. Потім начальник чмонського відділка міліції зателефонував у воєводське управління міліції у Познань, доповів про подію і про вжиті ним заходи.

— Дивно, — розмірковував майор Качановський, — Важко повірити, що на третій день після вбивства злочинці все ще знаходяться поблизу місця злочину і роз’їжджають на машині, що належала їхній жертві.

— Мабуть, не знають, що труп убитого знайдено. Напевне, ховались у Корніку або Рогаліні: відпочивали після трудів праведних. А зараз вирішили вибратись сільськими дорогами, а то й просто катаються на своїй новій машині, не підозрюючи, що ми їх уже шукаємо.

— Ні, якось все це не в’яжеться одне з другим.

Тим часом майор Добжинський розгорнув бурхливу діяльність. Усім відділкам міліції у районі Чмоня було наказано патрулювати дороги, а у випадку появи блакитного «БМВ» переслідувати його патрульними машинами. Патрульні машини і всі відділки міліції повинні підтримувати постійний зв’язок з Познанню або майором Добжинським, який особисто очолив операцію.

— А тепер в аеропорт, — сказав майор Качановському, коли віддав розпорядження.

— На літак?

— Ні, на нас чекає вертоліт, з нього керуватиму операцією. У нас буде постійний зв’язок і з управлінням, і з відділками міліції.

До аеродрому з включеною сиреною домчались за десять хвилин. Там уже чекав готовий до зльоту вертоліт. Машина піднялась у повітря і взяла курс на Шрем.

Зверху добре проглядувалась асфальтована стрічка шосе, що розрізала лісові масиви. Вдалині виднілись круті завороти Варти і будинки старого міста Шрема.

Вони летіли уздовж шосе. Раптом пілот вигукнув:

— Ось! Бачите? Вискочила з лісу.

Й насправді, у декількох кілометрах од них з лісу знагла вискочила блакитна машина — видно, їхала непомітним з висоти путівцем. Виїхавши на шосе, вона розвинула шалену швидкість і через хвилину сховалась за будинками на околиці Шрема. Радист взявся викликати відділок міліції в Шремі.

Відізвався Шрем: порушуючи усі правила їзди, блакитний «БМВ» кулею промчався по місту, звернув до мосту через Варту і виїхав на шосе. Рухається у напрямку Чемпіня. Його переслідує міліцейська машина.

— А що в них за машина? — поцікавився Качановський.

— Напевне, стара «Варшава». «Фіатів» отримуємо дуже мало і використовуємо їх переважно в самій Познані.

— Ця «Варшава» переслідуватиме «БМВ» поки світу й сонця.

— Пусте, зате ми доженемо, — втрутився пілот. — Моя машина хоч