Містер Мерседес - Стівен Кінг
би його щонайменше на рік. А якби зміг заховати на пару років, цей потяг, може, й минувся б. Я міг би зацікавитися садівництвом, або спостеріганням
за пташками, чи навіть малюванням картин. Тім Квіглі зайнявся малярством, там, на півдні, у Флориді. У пенсіонерському поселенні, напакованому
старими копами. Судячи з усього, Квіглі насправді отримував від цього
насолоду і навіть продав кілька своїх робіт на Венеційському Арт-
фестивалі[24]. До того, як його розбив інсульт, тобто. Після інсульту він
провів вісім чи дев’ять місяців у ліжку, з цілком паралізованою правою
стороною. Для Тіма Квіглі було покінчено з малюванням. А потім він помер.
Отак-от».
Бемкає гонг до бою, і звісно ж, обидві жінки нападають на кощавого
парубка в божевільній краватці, зблискують лаковані нігті, метляється
пишне волосся. Ходжес знову тягнеться по револьвер, але встигає його
тільки торкнутись, коли чує клацання прорізу в передніх дверях і ляпання
пошти, яка впала на підлогу сіней.
У ці дні електронних листів і Фейсбука нічого важливого не вкидають у
поштовий проріз, але він все одно підводиться. Краще вже перегляне пошту, полишивши батьківський «M & P .38» на інший день.
2
Коли Ходжес із невеличким стосом пошти повертається в своє крісло, ведучий бійцівського шоу якраз каже «до побачення», обіцяючи своїй
аудиторії на «ТіВі Ленд»[25], що завтра будуть карлики. Фізичного чи
розумового ґатунку, він не уточнює.
Біля «Лей-Зі-Боя» стоять два невеличких пластикових контейнери для
непотребу, один для пляшок, які можна здати, інший для сміття. До сміття
йде рекламний буклет з «Волмарту», який обіцяє ВІДКОТ ЦІН; адресована
НАШОМУ УЛЮБЛЕНОМУ СУСІДУ пропозиція страхування для фінансового
забезпечення похорону; оголошення про те, що всі DVD тільки один тиждень
продаватимуться в «Дискаунт Електронікс» на 50 % дешевше; розміром як
поштова листівка прохання «вашого важливого голосу» від парубка, який
змагається за вакантне місце в міській раді. Є там і фотографія цього
кандидата, Ходжесу він нагадує доктора Оберліна, дантиста, який жахав
його в дитинстві. Є там також і буклет від супермаркету «Албертсонс»[26].
Його Ходжес відкладає вбік (тимчасово накриваючи ним батьківський
револьвер), бо він нашпигований купонами.
Останнім у пошті йде справжній лист — відчувається, що доволі товстий, —
у конверті ділового розміру. Він адресований: #Дет. К. Вільяму Ходжесу
(пенс.), Харпер-ровд № 63#. Зворотної адреси на ньому нема. У лівому
верхньому куті, де вона зазвичай міститься, він бачить друге у своїй
сьогоднішній пошті усміхнене обличчя. Тільки тут воно не таке, як те, що
підморгувало йому з буклета «Волмарта» про ВІДКОТ ЦІН, а радше емоційна
іконка, яку використовують в електронній пошті — смайлик у темних
окулярах і з оскаленими зубами.
Це розворушує одну згадку, і то не вельми приємну.
«Ні, — думає він. — Ні».
Але конверт він розриває так швидко і різко, що звідти випадають чотири
друкованих аркуші — не насправді друкованих, не на друкарській машинці, а
просто комп’ютерним шрифтом, який схожий на старий машинний.
«Шановний Детективе Ходжес» — починається лист.
Не дивлячись, він тягнеться рукою і відкидає на підлогу рекламний буклет
«Албертсонс», сам не помічаючи, як його пальці блукають по револьверу, і
підбирає телевізійний пульт. Натискає кнопку вимкнення, затикаючи пані
суддю «полонених не беремо» посеред якоїсь сварливої тиради, і всю свою
увагу обертає до листа.
3
#Шановний Детективе Ходжес!
Я сподіваюся, ви не проти того, що я використовую це ваше звання, хоча ви
вже 6 місяців як на пенсії. Я вважаю, що, якщо некомпетентні судді, продажні політики і тупі військові командири можуть після відставки
зберігати за собою свої звання, те саме мусить стосуватися і одного з
найвизначніших офіцерів поліції в історії міста.
Отже, так і має бути, Детективе Ходжес!
Сер (ще один титул, на який ви заслуговуєте, оскільки належите до
справжніх Лицарів Значка і Пістолета), я пишу вам з багатьох причин, але
мушу розпочати з повіншування вас з роками вашої служби — 27 років
детективом із загальних 40 у поліції. Я бачив по телевізору деякі
фрагменти з вашої Пенсійної Церемонії («Другий публічний канал»[27] —
ресурс, який багато хто недооцінює) і випадком знаю, що наступного вечора
у закладі «Рейнтрі Інн» поблизу аеропорту відбулася прощальна вечірка.
Можу закластися, саме там і була справжня Пенсійна Церемонія!
Звичайно, я ніколи особисто не відвідував таких «оргій», але часто
дивлюся поліцейські серіали і, попри мою впевненість у тому, що багато з
них являють вельми уявну картину «полісменської долі», у декількох
показували такі пенсійні вечірки («Полісмени Нью-Йорка», «Відділ
убивств», «Дроти» тощо тощо[28]), і я схильний думати, що вони є ТОЧНИМИ
зображеннями того, як Лицарі Значка і Пістолета висловлюють «прощавай»
одному зі своїх компатріотів. Я гадаю, так мусить бути, тому що я також
читав сцени «прощальних пенсійних вечірок» у щонайменш двох книжках
Джозефа Вомбо[29] і вони там подібні. Він мусить знати, бо сам, як і ви, є Дет-Пенсом.
Я собі уявляю ті повітряні кульки, що звисають зі стелі, багато питва, багато безсоромних балачок і купу спогадів про Старі Дні й старі справи.
Також, мабуть, багато гучної й веселої музики, ймовірно, стриптизерка, а
то й парочка їх, що «трясуть підхвістями». Там, мабуть, лунали промови
набагато забавніші та правдивіші за ті, що були на «церемонії крохмальних
сорочок».
Як вам мої припущення?#
«Непогано, — думає Ходжес. — Цілком непогано».
#Згідно з моїми дослідженнями, протягом вашої роботи детективом ви
розкрили буквально сотні справ, багато з них журналісти (яких Тед Вільямс
називав Лицарями Клавіатури[30]) охрестили «резонансними». Ви ловили
Вбивць і Банди Грабіжників, і Підпалювачів, і Ґвалтівників. В одній
статті (опублікованій у зв’язку з вашою Пенсійною Церемонією) ваш
багаторічний напарник (Детектив 1-го класу Пітер Гантлі) описує вас як
«комбінацію прискіпливості й видатної інтуїції».
Гарний комплімент!
Якщо це правда, а я гадаю, що це так, ви зараз уже вирахували, що я один
із тих небагатьох, кого ви не впіймали. Я, фактично, та людина, яку в
пресі називають:
a) Джокер.
b) Клоун.
або
c) Мерседес-Кілер
Мені до вподоби останнє ім’я!
Я впевнений, що ви «силувалися якнайкраще», але, на жаль (ваш, а не мій), ви зазнали поразки. Я так собі уявляю, Детективе Ходжес, що, якщо колись
існував хтось такий «крутий», кого ви особливо хотіли впіймати, то це був
саме той, який минулого року демонстративно в’їхав у натовп на Ярмарку
Робочих Місць проти Міського Центру, убивши вісьмох осіб і покалічивши
набагато більше. (Мушу сказати, що я перевершив найсміливіші
