Містер Мерседес - Стівен Кінг
Хтось тут наспівує.
Це він.
6
Щойно посуд опиняється в мийці, він іде до кабінету, щоб попатрати листа.
Це те, що він робив і раніше щонайменше десятки зо два разів, але ще
ніколи сам-один; коли він ще працював детективом, йому допомагав Піт
Гантлі, а до Піта два попередні напарники. Більшість тих листів були
погрозливими посланнями від колишніх чоловіків (а один чи два від
колишніх дружин). Невелике діло. Деякі з них були написані шантажистами з
метою здирництва. Один був від кіднепера, який вимагав жалюгідно
невигадливий викуп. А три чи чотири — включно з цим, що від Містера
Мерседеса — були одкровеннями від убивць. Два з них були чистими
фантазіями. Один міг бути (або й не міг) від серійного вбивці, якого вони
називали Шляховим Джо.
А як щодо цього листа? Правдивий він чи фальшивий? Реальний чи
сфантазований?
Ходжес відкриває в столі шухляду, виймає жовтий блокнот[46] і вириває з
нього верхній аркуш із тижневої давнини списком того, що потрібно було
купити в бакалії. Потім він дістає зі стакана поряд із комп’ютером одну з
авторучок «Юні-Бол»[47]. Спершу він міркує про ту деталь, де йдеться про
кондом. Якщо той дійсно був на парубку, він забрав його з собою… але ж це
має сенс, хіба не так? Окрім сперми, кондоми можуть зберігати також
відбитки пальців. Ходжес розмірковує про інші деталі: як заклинило ремінь
безпеки, коли цей парубок увігнався в натовп, як колихався «мерседес», коли переїжджав людські тіла. Деталі, яких не могло бути в жодній з
газет, але які той міг вигадати сам. Він навіть написав…
Ходжес пробігає очима лист, так, ось воно: «Уява у мене дуже потужна».
Проте є там дві деталі, які він вигадати не міг. Дві деталі, які вони
тоді залишили невідомими для журналістів.
Під заголовком ЧИ ЦЕ СПРАВЖНЄ? Ходжес пише в своєму блокноті: СІТОЧКА ДЛЯ
ВОЛОССЯ. ДЕЗІНФЕКТАНТ.
Містер Мерседес забрав сіточку для волосся з собою, так само як забрав і
кондом (імовірно, все ще звисаючий у нього з прутня — це якщо припустити, що він його взагалі одягав), але Ґібсон з криміналістичної лабораторії
був упевнений, що дезінфектант було застосовано, бо клоунську маску
Містер Мерседес залишив, проте в ній не знайшлося жодної прилиплої до
гуми волосини. А сумнівів щодо якогось убивчого для ДНК розчину не
залишав запах плавального басейну. Парубок мусив щедро ним скористатися.
Але не тільки ці подробиці — тут усе таке. Оця його самовпевненість. У
листі нема нічого уявного.
Ходжес вагається, потім пише: ЦЕ САМЕ ТОЙ ПАРУБОК.
Знову вагається. Закреслює ПАРУБОК і вписує: ГАД.
7
Минув уже якийсь час відтоді, як він мислив, як коп, і ще більше часу, як
він займався такого роду роботою — особливого роду криміналістикою, яка
не потребує камер, мікроскопів чи спеціальних хімікатів, — але щойно він
серйозно взявся до цього діла, щойно розігрівся, як справа пішла швидше.
Він започатковує серію заголовків.
АБЗАЦИ З ОДНОГО РЕЧЕННЯ.
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ З ВЕЛИКИХ ЛІТЕР.
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ, ЗАБРАНІ В ЛАПКИ.
ДИВНІ ФРАЗИ.
НЕЗВИЧНІ СЛОВА.
ЗНАКИ ОКЛИКУ.
Тут він зупиняється, постукуючи авторучкою собі по нижній губі й знову
перечитуючи лист від: #«Шановний Детективе Ходжес»# до «#Сподіваюсь, цей
лист вас підбадьорив».# Після цього він додає ще два заголовки, і на його
аркуші стає тісно.
ВИКОРИСТОВУЄ БЕЙСБОЛЬНУ МЕТАФОРУ, МОЖЛИВО, ВБОЛІВАЛЬНИК.
ЗНАЄТЬСЯ НА КОМП’ЮТЕРАХ (МОЛОДШИЙ ЗА 50?)
Він далебі не певен щодо двох останніх. Спортивні метафори стали
загальними, особливо серед політичних гуру, а в теперішні часи й
вісімдесятилітніх старих знайдеш на «Фейсбуку» і «Твітері». Сам Ходжес зі
свого «Мака» виклацує хіба що якихось дванадцять відсотків (так запевняє
Джером), але це не робить його частиною більшості. Як там не є, а з
чогось мусиш починати і, крім того, цей лист вчувався молодіжним.
Ходжес завжди мав хист до такого роду роботи, і набагато більше за
дванадцять відсотків цього хисту становила інтуїція.
Під заголовком НЕЗВИЧНІ СЛОВА він перелічив понад дві дюжини прикладів і
тепер обкреслює два з них: «компатріоти» і «Спонтанна Еякуляція». Поряд
із ними додає прізвище Вомбо. Містер Мерседес гівнюк, але кмітливий, той, що читає книжки, гівнюк. Він має добрий словниковий запас і не робить
граматичних помилок. Ходжес може собі уявити, як Джером Робінсон каже:
«Чоловіче, то компутерна програма перевірки правопису. Точно-точно, шонеяно?»
Звичайно, звісно, такі зараз часи, що будь-хто з електронним редактором
може виглядати чемпіоном правопису, але Містер Мерседес написав Wambaugh, а не Wombough, і навіть не Wombow, як воно насправді звучить. Сам той
факт, що він не забув поставити в кінці оте німе «gh» дозволяє припустити
доволі високий розумовий рівень. Може, літературний стиль Містера
Мерседеса й не належить до найвищого ґатунку, але його письмо набагато
краще за ті діалоги, які звучать у серіалах «Морська поліція: Спецвідділ»
або «Кістки»[48].
Домашня освіта, загальна шкільна чи самоук? А чи це важливо? Імовірно, ні, але можливо, й так.
Ходжесу не віриться, що самоук, ні. Стиль занадто… який?
— Експансивний, — промовляє він до порожньої кімнати, але є в ньому ще
щось понад те. «Хизування». Цей парубок пише й хизується. Він навчався
разом з іншими. І писав для інших.
Хисткий умовивід, але на його користь кажуть певні кучерявості — оті
ДИВНІ ФРАЗИ. Він записує: «мушу розпочати з повіншування вас». Він
записує: «буквально сотні справ». І ще двічі: «Чи думалося вам про мене».
Сам Ходжес отримував у старших класах «А» з англійської мови, а коледж
закінчив з оцінкою «B», тож він пам’ятає, що така річ називається
«прирощуваним повторенням». Чи не уявляв собі Містер Мерседес, що його
лист буде опубліковано в газеті, поширено в інтернеті, цитовано (з деякою
вимушеною повагою) на «Четвертому каналі» в «Програмі новин о шостій»?
— Звісно, ти про це мріяв, — мовить Ходжес. — Колись ти читав уголос свої
твори перед шкільним класом. Тобі це також подобалося. Подобалося
перебувати в центрі уваги. А чи не так? Коли я тебе знайду — якщо я тебе
знайду — я дізнаюся, що ти був успішним учнем з англійської мови й
літератури, так само як і я.
Либонь, навіть кращим. Ходжес не може пригадати, щоб він бодай колись сам
уживав «прирощуване повторення», хіба що випадково.
От тільки в місті є чотири державних школи й бозна-скільки приватних. Не
кажучи вже про підготовчі академії[49], коледжі з дворічним терміном
навчання, повний Міський коледж та Католицький університет Святого
Юди[50]. Забагато тут сінників, де
