Виклик - Джеймс Паттерсон

«Не бійся, у тебе все вийде! Лише прицілься і стріляй! Прицілься і стріляй…»

Керрі навела приціл на акулу й почала зворотний відлік.

Три. Два. Один. Вона натиснула на гачок.

Ракетниця вистрелила — і створила таку густу завісу диму та іскор, що Керрі нічого не бачила. Вона розгубилася, випустила пістоль, і той пішов під воду.

Та дівчина й не могла його втримати, бо іскри обпекли їй пальці. А може, пістоль дав збій? Може, ці ракети були вже старі та непридатні до застосування? Керрі відчула тільки, що рука її наче запалала.

— Ах ти ж сука триклята! — несамовито закричала вона. І впродовж кількох секунд звук власного голосу був єдиним звуком, який дівчина почула.

А потім пролунав іще один:

— Ура-а-а!

То горлали з радощів Ерні, Марк та Кетрін. А коли дим розсіявся, Керрі побачила, чому вони раділи: акула розвернулася й попливла геть. Вона таки налякала цю чортову тварюку!

Не стануть Дани обідом для акули! Обід скасовується! Принаймні зараз і принаймні в цьому конкретному місці.

Розділ 52

Деву попрощався з Пітером Карлайлом і підвівся з лавки на дитячому майданчику неподалік Мангеттенського кримінального суду. Він пройшов квартал — так, щоб гарантовано зникнути з поля зору Пітера Карлайла.

А потім обернувся.

І куди ж ти тепер, Пітере? Скажи, будь ласка!

Клієнти були для Деву більш, аніж просто клієнтами. Вони були його об'єктами інвестицій. А ще точніше — високими ставками у ризикованій грі. І чим вищий ризик, тим більша винагорода. Тому, цілком природно, Деву мав за ними приглядати. Надто ж — за Карлайлом.

Наразі той являв собою найбільше джерело доходів Деву. Але він чесно заробив ті гроші.

Загалом, брудна робота була найлегшою частиною завдання. Бо в умінні вбивати Деву досяг вершин майстерності. Він на це вчився і вбивав залюбки та з творчим підходом. Ясна річ, ЦРУ дуже не хотіло втрачати такого цінного фахівця, але

там просто не мали вибору. Якщо ти підробляєш на стороні, то тебе виженуть без права повернення.

Саме ця обставина і привела Деву до Пітера. Він не був першим таємним агентом, що підробляв на стороні, і не був першим, хто на цьому попався.

Однак він був першим, хто найняв суперкласного адвоката, і той пішов прямо в Ленґлі, щоб обговорити деталі надзвичайно таємної угоди про виплату допомоги у зв'язку зі звільненням.

Це була обопільно вигідна угода, й іншого вибору жодна зі сторін не мала. А для більшої надійності її текст у запечатаному конверті віддали на збереження третій особі.

— Ви є хранителем моїх найбільших таємниць, — якось сказав Деву Пітерові. — Якщо вам коли-небудь закортить довірити мені якусь із ваших великих таємниць, то зробіть ласку — дайте мені знати.

Так що брудна робота дійсно не була проблемою для Деву. Проблему становили її наслідки, з якими він зіткнувся у своїй новій кар'єрі і які його серйозно турбували. А полягала ця проблема в тому, щоб клієнт усе не зіпсував, а особисто його не підставив і не надурив.

У випадку з Карлайлом основне питання стояло таким чином: чи зможе Пітер витримати прискіпливу увагу і тиск із боку преси, а якщо зможе, то як довго? Звісна річ, цей суперадвокат був міцним горішком, звичним до екстремальних умов та постійного тиску. Але ж то стосувалося лише кімнати судових засідань.

А в цій грі йшлося про багато інших речей. Тому останні двадцять хвилин Деву крадькома стежив за Пітером, коли той ішов пішки в бік житлових кварталів міста.

Невже цей тип і справді збирається пройти пішки аж до Верхнього Іст-Сайду? Та начебто ні.

Неподалік юридичного факультету Нью-Йоркського університету Пітер зупинився біля аристократичного особняка з вузькими вікнами, збудованого ще до Другої світової війни з бурого піщаника. Перед тим як піднятися крутими кам'яними сходами, він уважно роззирнувся навсібіч.

Спостерігаючи за ним з кінця кварталу, Деву захихотів. Пітере-Пітере! Невже ти ходиш туди, куди не слід ходити, і робиш те, чого не слід робити?

Але так воно й було.

Деву зрозумів це ще тоді, коли вони зустрілися вперше, щоб обговорити його справу: Пітер не мав пристрасті ні до грошей, ані до сексу, ані до чогось подібного. Він мав пристрасть до ризику.

Розділ 53

Стукаючи у двері квартири, де мешкала Бейлі, Пітер збагнув, що це його перший візит, який не стосувався сексу. І не тому, що він не мав бажання. А тому, що існувало дещо інше, чого він жадав іще сильніше.

То була маєтність Кетрін. Саме ця маєтність і була його кінцевою метою. Зігнавши зі світу Кетрін та її огидних діточок, він одержить сто мільйонів зелених. А якщо їх таки дійсно вдасться спекатися, то йому вже зараз треба вживатися в роль прибитого горем чоловіка. І грати її навіть з Бейлі. Особливо з Бейлі.

Вона була як несподівано випала карта, що стала частиною Пітерового життя, але аж ніяк не частиною плану. Коли замислював цей план і залучав Деву до його виконання, він її навіть іще не знав!

Але тепер, коли він уже знав — і бажав продовжувати їхні стосунки, — Пітерові хотілося, щоб їй ніколи навіть на думку не спало провести якийсь зв'язок між ним та зникненням яхти «Родина Данів». Ані Бейлі, ні будь-хто інший не мав здогадатись, яким холоднокровним і жорстоким гівнюком він був.

Пітер збирався постукати ще раз, аж раптом почувся типовий нью-йоркський звук, характерний для замка складної конструкції. Коли Бейлі почала відчиняти двері, він молив Бога, щоб вона виявилася вдягнутою не надто сексуально. Він же жива людина, зрештою. Може й не опертися спокусі.

— Пітере, яка приємна несподіванка! — проспівала Бейлі. — Очам своїм не вірю. Я лише двадцять хвилин як повернулася з останньої лекції.

Добре вже хоч, що на ній було істотно більше одежі, аніж просто ліфчик та трусики. Цього разу — аж ціла футболка й шорти. А погано було те, що Бейлі відразу ж нахилилася до Пітера і вп'ялася в нього своїми хтивими та жалючими як оси губами. Йому доведеться відсахнутися від неї. Ну ж бо, Пітере. Постарайся це зробити! Зараз не час трахатися.

— Що трапилося? — спитала Бейлі.

— А«ти хіба не дивилася новини?

Бейлі похитала головою.

— Стривай, — сказала вона й додала, трохи знітившись: — Сьогодні ж твій день вибору кандидатів до журі присяжних, наскільки я