Повзе змія - Андрій Анатолійович Кокотюха
Далі — напад на фірму «Драко». Тут нібито все в порядку, зізнання є. Але схема повторюється, щоправда, трошки в іншому варіанті. Згідно зі свідченнями Рожнова, вони всі йшли на діло озброєними, наставили стволи на охоронців і… раптом хтось із чотирьох стрельнув. Може, двоє пальнули одночасно, потім іще стріляли, як він наполягає, з переляку і для самозаспокоєння. Справді, таке пережити, адже вбивство, тим більше — подвійне, в їхні наміри не входило. Інші говорили приблизно те саме: так, пістолети були; ні, стріляв не я, а хтось інший. Хоча в голови охоронців зроблено по контрольному пострілу. І стріляли з одного пістолета. Спочатку пальнули в груди одному охоронцеві, потім, поки не оговтався, другому. Далі для самозаспокоєння контрольний, причому стріляли не впритул, із висоти середнього людського зросту, експертиза не помиляється. Вбивця примірявся старанно, аби загнати кулю точно в перенісся, і це йому вдалося. Рука стрільця не мусила тремтіти, а жоден із чотирьох цим похвалитися не може. Наприклад, за висновками медиків, Ріг та його однокласник Скляр вживають спиртне років із тринадцяти. А коли вже вони наполягають на своєму збудженому емоційному стані, то пістолет мусив просто гуляти в руці будь-кого з них.
Хоча в цілому щодо кожного епізоду вони, схоже, говорять правду. У розбійницьких нападах та пограбуваннях, що супроводжувалися іноді катуванням тих, хто не поспішав видавати сховки з грішми та коштовностями, всі четверо брали безпосередню участь. Переказують усе, як було, потерпілі підтверджують. Виходить, не намовляють на себе. Однак у кожному випадку фігурує вогнепальна зброя. Власне, поки її не знайшли, у протоколах вона зазначається під нечітким формулюванням «предмет, схожий на пістолет», «предмет, схожий на автомат Калашникова», «предмет, схожий на гранату». Проте усіх цих «предметів» при обшуку будинку не виявлено. Тут пацани одностайні — повикидали в річку. За місто вивезли під гріха подалі, шубовснули все це у воду, пішов вантаж каменем на дно. Місце, щоправда, забули, тому водолазам, коли хочуть знайти речові докази, треба весь Псьол за течією прочесати. Для чого викинули? Бо раніше не стріляли з неї, а після вбивства охоронців вирішили — стволи засвітилися. Викинули не лише пістолети, а й автомати з гранатами. Тільки Дора, довболоб, собі самопал залишив. На свою, виходить, погибель…
Ось така задачка. Тут слідчий бачив не так уже багато варіантів відповіді, і Калита за всієї своєї традиційної оперської неприязні до прокуратури визнавав його правоту. Або вони плутають слідство, граючи кожен сам за себе, або…
Ігор Рожнов на прізвисько Ріг, раніше не судимий. Неповна середня освіта, зацікавленостей жодних, пише з такими помилками, що навіть опери, які не можуть похвалитися схильністю до красного письма, і ті кепкують. Глод навіть цитував: «счиро сердне зізнання». Не додумався викинути мобілку, через яку й погорів. Прогресуюча алкогольна залежність. Навіть спортом ніколи не займався, хоча розгулює в дорогих спортивних костюмах.
Євген Скляренко на прізвисько Скляр. У загальному розвитку та уявленнях про життя пішов зовсім недалеко від свого однокласника та друга. Колись затримувався за п’яну вуличну бійку, але пробув у відділенні лише три години, ніхто не горів бажанням валандатися з малолітнім. Склали протокол і копанцем вигнали, натякнувши на останнє китайське попередження.
Степан Домовик на прізвисько Кузьма. У цього є захоплення — автомобілі й техніка взагалі, сам признався. До зустрічі зі Склярем і Рогом викрав спільно з одним знайомим «Жигулі» в його сусіди, потім продали йому його ж авто за п’ять сотень баксів. Потерпілий навіть у міліцію не заявив, та Кузьма все одно зізнався — одним злочином, більше, одним менше. А в цілому — такий самий, як і двоє інших. Є, щоправда, одна відмінність у біографії: батько по другому разу сидить за квартирні крадіжки. Утім, батьки після першої ж посадки розлучилися з ініціативи матері, але батько лишається батьком.
Костянтин Дорофеєв на прізвисько Дора. Старший від решти на два роки, раніше засуджений, відсидів свої два роки і в рідні Ромни вже не повернувся. Жив окремо від основної компанії, з бабусею, котра онука обожнює — він постійно гроші приносив. Частина розбоїв скоєна з його подачі, цього він не заперечував. Зміг вистрелити в мента, отже, теоретично міг убити й охоронців. Але — тільки теоретично.
«Ну, і кого ми тут маємо?», — подумки запитав себе Калита. Звичайних тупих відморозків. Вони можуть виконувати злочини, але не планувати їх. Коли б ця чудова четвірка організувалася й вирушила на діло сама, точно спалилася б уже на першому епізоді. Та й зброю десь діставати треба, жоден із них до кримінального світу прямо не причетний, за винятком хіба Дорофеєва, але ж він не король бандитизму, рядовий злодюга, сів навіть не як організатор, а за співучасть — на стрьомі стояв, клумаки з краденим через вікно приймав, на базарі реалізовував, через що й попався. Ріг, Скляр, Кузьма і Дора — звичайні відморозки. Коли врахувати, що вони зробили з Микитенком у льосі. Потвори, безпредєльщики.
Не того рівня пацани. Або плутають слідство, дотримуючись правила «кожен за себе», або всіляко вигороджують того, хто стоїть за ними. Тільки так. Калита навіть клацнув пальцями, закріпляючи цю думку. У них мусить бути ідейний натхненник, бо жоден із них сам по собі — не лідер і не має таких задатків. Вони його чи рятують, чи… бояться? Справді, на хріна його рятувати, коли самі згоріли. На нього все валити можна, коли цей невідомий — справді лідер та організатор. Раз вони вперто крутять, не скориставшись реальною можливістю зіпхнути найтяжчу провину зі своїх плечей, отже, справді, бояться. Навіть тут, сидячи в СІЗО.
Година вже пізня, але Калита знав — Черниченко ще не поїхав, сидить у себе, бо завтра ховають Сергія Корбута, він віддає останні розпорядження і вишукує грошовитого благодійника, котрий допоможе достойно поховати й пом’янути одного з кращих оперів їхньої «шістки». Та й крім цього справ вистачає. Приходили з відділу власної безпеки, вимагають віддати їм на поїдання Сташенка. Нібито
