Мор - Михайло Андрусяк

Ранкове сонце лише почало пробиватися крізь густе листя, коли Люціус, уже в обладунках, стояв біля табору, перевіряючи своє спорядження. Він обернувся до решти групи, що поволі прокидалася.

"Підйом! У нас сьогодні довгий шлях!" — голос Люціуса прозвучав чітко, зриваючи останні залишки сну.
Мисливці швидко згортали свої намети та укладали спорядження. Сейв, як завжди, виглядав бадьорим і жартував із одним із молодих мисливців, намагаючись підняти мораль. Елей ретельно перевіряв свій меч, уважно оглядаючи кожен вигин клинка, ніби передчуваючи, що сьогодні йому доведеться ним скористатися.

Холідей, схилившись над демонічним мечем, який Тарік передав напередодні, читав вигравіювані символи, намагаючись зрозуміти їхнє значення. Його обличчя залишалося серйозним, хоча у виразі очей читався легкий неспокій.

Тарік, який тепер був частиною групи, тримався осторонь, намагаючись не привертати зайвої уваги. Його погляд був спрямований на стежку, що вела до їхньої мети.

"Всі готові?" — запитав Люціус, піднявши погляд на свою команду.

"Звичайно! Як і завжди, на повну готовність!" — весело вигукнув Сейв, закинувши мішок на спину.

"Храм Матері світла чекає," — додав Холідей, встаючи з місця та ховаючи демонічний меч у спеціальний мішок.

"Що ж, тоді вирушаємо," — мовив Люціус і зробив перший крок уперед.

Група швидко рушила лісовою стежкою, що ставала дедалі темнішою й заплутанішою, мов сама природа намагалася приховати їхню ціль. Дорога була важкою, але кожен із членів команди розумів: попереду їх чекає щось набагато серйозніше, ніж просто фізична втома.

Храм Матері світла був розташований у віддаленій частині території, відомій своїми густими лісами та небезпечними шляхами. Люціус і його група знали, що, хоч вони й вирушають рятувати святиню, їм доведеться пройти крізь безліч випробувань, перш ніж вони досягнуть своєї мети.