Місце під зорями - Анні Кос
— В чому саме? Хальварде, ти мене лякаєш, — вона остаточно змішалася від пронизливості його дотиків та сповненого пристрасті погляду, але водночас геть не розуміла, чому він поводиться саме так саме зараз.
— Пообіцяй! Ти маєш протриматися до кінця, зробити все, що у твоїх силах. Інакше все це, — він кивнув на безлад навкруги, — не мало сенсу.
— Я... — вона розгублено кивнула: — звісно, зроблю.
Обличчя його осяялося усмішкою, він схилився й залишив на її губах поцілунок:
— Я люблю тебе, і завжди буду любити.
А потім відштовхнув її від себе і зробив крок у портал.
— Ні-і-і!
Вона кинулася за ним навздогін, та марно. Яскрава поверхня поглинула людську постать, наче озеро — кинутий у воду камінь. Йорунн залишилося тільки у відчаї хльоснути рукою по магічній гладі. Їй не можна за ним. Не можна на той бік, у світ, позбавлений матерії, зате сповнений вогню й розлючених, голодних, спраглих до магії потвор. Вона — не напівдемон і навіть не квартерон, її тіло миттєво розірве на шмаття.
— Не роби цього! — у відчаї простогнала вона, розуміючи, що він вже не почує, а навіть якщо почує — не змінить рішення.
Наче крізь щільну вовняну ковдру, а може то була лише гра її уяви, до неї дісталися відгомони його відчуттів: брак повітря, різкий запах сірки й кіптяви, відсутність опори під ногами. Силует Хальварда знову затягло темрявою, але шалені пориви вітру іншого світу змушували його крила танути й вигинатися в марній спробі зберегти хоч якусь подобу фізичної оболонки. Йорунн обхопила себе руками та увіпʼялася нігтями в шкіру, намагаючись заглушити душевний біль.
Крізь мерехтливу поверхню вона бачила, як відчайдушним зусиллям Хальвард змусив себе торкнутися брами з того боку й спрямував на неї потік власної магії, а безтілесні тіні за його спиною кинулися в атаку.
«Ну ж бо! — промайнула в голові відчайдушна думка. — Ти ж обіцяла! Зараз!»
Останнє, що вона відчула — тепло його дотику, яке пробилося через грань між світами. Йорунн схлипнула, випустила всю магію, що ще текла крізь її тіло, й обвалила камʼяну арку, все-таки закривши перехід.