Повернути себе. Том 1 - Олександр Шаравар

            - Тоді що будемо робити? - запитав Терн.

            - Усе залежить від того, що дізнається Декс.- сказав він.

            - Ну що, хлопці, якщо серед вас є віруючі, то рекомендую почати молитися. Напад стався на тридцять шість зоряних систем королівства. Про те, що коїться за межами королівства, зв'язківець не знає. Є вже повністю знищені планети. - вимовив Декс.- Був напад на метрополію, який відбили з великими труднощами. Зараз триває перегрупування флотів. Коли до нас відправлять допомогу, і чи відправлять, невідомо. Зараз стоїть завдання звільнити ресурсні системи і системи з життєво важливими виробництвами. Ця система не належить до таких.- після слів Декса серед цивільних зчинилася істерика, на яку сполот не звертав жодної уваги. 

              - Що з ними робити будемо? - запитав Адламс у Декса, кивнувши на цивільних.

              - Морозимо і залишаємо тут. Архи на тих, хто перебуває в кріосні, не звертають уваги, як і зіурги.- сказав Декс. - А нам треба повернутися на базу і подумати, що робити далі.

            - Усім вам треба пройти на рівень кріокапсул і, якщо хочете вижити, - лягати в кріосон. Інакше архи і зіурги вас відчують. Ми йдемо.- вимовив Декс через гучний зв'язок свого зовнішнього скафандра.

             - Ти не все сказав,- промовив Адламс по внутрішньовідрядному зв'язку.

              - Не все. Не варто їм казати, що король мертвий, - промовив Декс, - і що наш уцілілий флот відкликали для охорони метрополії.

               - Значить, нас уже повністю списали,- зрозумів Адламс.- Є ідеї, як вибратися з планети?

                - Зараз жодне судно не зможе покинути планету непомітно, - промовив Декс, - У мене є ідея, але треба все добре обміркувати, повертаємося назад.

                - Сподіваюся, варта уваги ідея.- промовив Адламс.

                 - Ще й як, якщо вдасться, то ми ще покажемо тварюкам, що не варто було їм сюди приходити. - промовив багатообіцяюче Декс.

                  - Зі своїми зв'язатися не хочеш? - запитав Рік у Декса.

                  - Я вже двісті років не виходив на зв'язок із ними. Думаю, вони мене вже мертвим вважають,- сказав Декс. - Та й як зв'язатися при повному блокуванні зв'язку? Мій квантовий комунікатор у мене вдома в сховищі. 

                 Залишивши цивільних позаду, десантники попрямували до ще однієї ліфтової шахти. Зламавши прохід, вони знову зістрибнули, і опинившись на нижньому рівні, попрямували до проходу в тунель.

                Як Декс і розраховував, внизу не було ні архів, ні зіургів. Щоправда, і техніки було мало. Лише два інженерні флаєри, тоді як тут було більше тисячі паркувальних місць. 

               Підключившись до терміналу, Терн дізнався, що більша частина мешканців бункера покинула його понад десять годин тому. Про жінок, замкнених у командному центрі, вони навіть не турбувалися.

                Зламати флаєри було секундною справою, все-таки це була цивільна техніка, та ще й не з нових поколінь. Але поміститися два десятки десантників у них не могли, тим паче з урахуванням того, що четверо були в Практах.

              Терн і ще три хлопці розмістилися на зовнішньому корпусі за допомогою магнітного захоплення, після чого флаєри піднялися в повітря і через відкриті стулки воріт вирушили в тунель. 

              Пашу не розумів, чому вони знову кинули цивільних і не вступили в бої з противником. Натомість вони знову тікають із міста в безпечне місце. Відверто кажучи, Терн почав сильно розчаровуватися в старших товаришах, у його розумінні воювати треба по-іншому.

               За десять хвилин обидва флаєри залишили тунель, потім загін покинув їх, оскільки літаючу техніку, тим більше цивільну, було легко відстежити. Адламс повів загін за місто. 

                Скрізь були руйнування і лежали сотні трупів як людей, так і зіургів з архами. Зараз, коли адреналін почав виходити з організму, Пашу стало дуже не по собі від усього цього. Він - простий випускник військового піхотного училища, його до такого не готували.

Використовуючи псіонічне маскування, загін зміг відносно легко покинути межі міста. Просто зараз вирушати в бік бази було не можна. Слід було дочекатися ночі, так було більше шансів залишитися непоміченими.

              На подив Пашу, всього за три кілометри від міста була вціліла зарядна станція для флаєрів, ось на ній і вирішив Адламс дочекатися ночі. Практично відразу, щойно вони проникли всередину, Декс сказав, що саме час відпочити і поспати, щоб набратися сил.  Терн думав, що він не зможе заснути після побаченого, але варто було йому прикрити очі, як він занурився в глибокий сон, у якому він був щасливий разом зі своєю сім'єю.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно