Повернути себе. Том 1 - Олександр Шаравар

             У самому місті за добу відбулося безліч змін. Перше, що впало в око Терну, це відсутність п'яти хмарочосів у центрі. Їх називали "Велика п'ятірка", бо найнижчий був у тисячу поверхів і височів на чотири кілометри. 

            Найвищий був близько п'яти кілометрів. Пашу досі пам'ятає той єдиний раз, коли він був з на оглядовій вежі "Гегемона", саме так називався найвищий хмарочос на Карстоні.

           Це було за кілька тижнів до того, як батько вирушив на ту нещасливу операцію, через яку загинула ціла рота, а сам він став вважатися сином невдахи.

           Тоді вони відзначали день народження матері, і батько замовив столик на оглядовому майданчику "Гегемона". Зазвичай черга була розписана на кілька місяців наперед, але батько зміг домогтися, щоб їм надали столик.

           Пашу з сумом пригадав, як мама раділа святу і не підозрювала, що це було останнє спільне свято для всієї родини. Кілька років тому Пашу пообіцяв мамі, що зводить її в той самий ресторанчик, але, мабуть, не судилося. "Гегемон" упав і поховав під собою кілька кварталів.

           Йому навіть не хотілося думати, скільки людей загинуло. Чомусь усередині себе він відчував себе винним, йому здавалося, що якби він не пішов разом з Адламсом, і він зміг би врятувати людей.

          Але розум стверджував протилежне, він без обладунку нічого не міг зробити, він міг лише стати легкою жертвою для чергових десантників-зіургів. Тож слід було спробувати позбутися цих думок.

        Ще раз глянувши на руїни "Великої п'ятірки", Пашу зміг переключитися на технічні особливості веж. Терн знав, що ці хмарочоси належали найбільшим корпораціям на планеті й мали автономну систему оборони та захисту. 

           І, наскільки він пам'ятав, "Гегемон" захищався трьома щитами, знятими з лінкора четвертого покоління. Рядовий просто не уявляв силу вогню, яка змогла пробити щити і при цьому не зруйнувати всю столицю, це мала бути якась точкова потужна зброя.

           У голові відразу почали миготіти варіанти такої зброї. На жаль, про зброю зіургів Пашу практично нічого не знав. Не було докладної інформації в базах про них. Командування не вважало їх небезпечним супротивником. І тепер Терн шкодував, що не купив за якихось додаткових дві тисячі кредитів доповнення до баз про ксеновиди.

          Коли команда залишила базу, то Терн подумав, що їх зустріне мертве місто, що кишить тварюками, але це виявилося не так, що дуже тішило Пашу. Люди не здалися, і досі в усіх районах столиці точилися бої різної активності.

         Кілька разів сенсори флаєра фіксували на собі роботу системи цілевказівки. Але все це були людські системи. Тільки-но ціль розпізнавали, як цілевказівка переставала працювати.

- У нас на хвості шість глайдерів,- раптово вимовив Декс,- Я спробую відірватися, але не впевнений, що вдасться, у нас транспортний флаєр, а не перегоновий.- наступної миті швидкість флаєра зросла багаторазово.

          Інерційний компенсатор перестав повністю справлятися, через що Пашу відразу вдавило в крісло. Але не надовго, наступної миті флаєр ривком зупинився і пірнув під кістяк корвета, що впав, Пашу навіть злякався, що вони розіб'ються, і від страху заплющив очі, але через секунду він відчув лише сильний ривок у ременях. 

           Розплющивши очі, він зрозумів, що один із глайдерів не зміг протиснутися слідом за ними і врізався в рештки корвета, вибухнувши, ховаючи  під уламками ще два глайдери.

             Декс же закрутив якусь неймовірну фігуру вищого пілотажу і зміг сам встати на хвіст трійці глайдерів, що вижили. Наступної секунди Морті активував уже зброю флаєра і зміг збити ще один глайдер.

             Пашу сподівався вже, що їм вдалося відірватися. Але прямо перед ними з невидимості з'явилося ще чотири глайдери, які відкрили вогонь прямо по флаєру. Пашу знову став прощатися з життям, але виявилося, Декс постріли зупинив своїм телекінезом і на повній швидкості влетів усередину колишнього торгового центру. 

           За мить Пашу відчув, як спрацювала система катапультування і вся   команда опинилася за межами флаєра. Флаєр же продовжував летіти по прямій і, вискочивши з торговельного центру, врізався в середній носій зіургів, що висів усього за кілька сотень метрів від них.

           Від перевантаження Пашу на мить знепритомнів. А коли прийшов до тями, побачив, що Декс за допомогою телекінезу зловив усю команду і потягнув в уцілілий коридор. Адламс випустив кілька ракет зі свого обладунку і підірвав їх позаду, приховуючи їх від глайдерів, які пірнули слідом за ними в торговий центр.

             - Малий, на тобі прикриття. Вхід у систему тунелів у будівлі "Нейромережі",- почув він Адламса.

              - Дексе, ти як? - запитав Рік у губернатора. Тільки зараз Терн помітив, що життєві показники сполота стали набагато слабшими.

               - Нормально, стимулятор уже почав діяти. Давно не працював у полі.- відповів із деякими труднощами сполот.

                    - На три години, верхня півсфера,- скомандував Адламс, і наступної миті весь загін відкрив вогонь у вказане місце. За мить на всі боки полетіли шматки плоті і з невидимості з'явився десантний флаєр зіургів, що розлітався на шматки на всі боки.

                    - Прискорюємося. Я перехопив запит допомоги. Скоро тут буде не проштовхнутися від тварюк, - виголосив Декс.

                     - Ван, давай,- скомандував Адламс, і наступної секунди поруч з усіма опинилися їхні голографічні зображення, що бігли в іншому напрямку. Усі сенсори обладунку Терна говорили про те, що вони справжні. 

                     - У нас є десять хвилин, обманки довго не протримаються, - промовив Ван.

                     - Має вистачити,- відповів Декс,- Я нас приховав від виявлення, але я на межі.

                     - Уперед,- скомандував Адламс, побігши до центру торгового центру, де був пролом на поверхів на сорок униз. - Вниз, ідемо через підвал.