Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи - Томаш Седлачек

Ми розглянемо ключове питання: чи є добро економічно вигідним? Спершу почнімо з «Епосу про Гільгамеша», де моральності добра й зла, здається, не поєднувалися; згодом в юдейській філософії, навпаки, переважала етика як пояснювальний чинник історії, античні стоїки не дозволяли розраховувати рентабельність добра, а гедоністи, на противагу їм, вірили: все, що окуповується в результаті, стає хорошим і в правилах. Християнське мислення через Божу милість розбило чітку каузальність добра й зла, а відплату за добро чи зло перенесло в площину життя після смерті. Ця тема кульмінаційна у відомій сьогодні суперечці Бернарда де Мандевіля й Адама Сміта про приватні гріхи, які продукують загальне благо. Згодом на схожому гедоністичному принципі (тільки колективному) Джон Стюарт Мілль і Джеремі Бентам сформували свій утилітаризм. Протягом усієї історії етики панівним лишається бажання створити зразок для етичних правил поведінки. В останньому розділі ми розкриємо тавтологію Max Utility (максимізація корисності) та обговорюватимемо концепт Max Good (максимізація добра).

Історія невидимої руки ринку й homo oeconomicus

Скільки років ідеї невидимої руки ринку? Як задовго до Адама Сміта народився цей концепт? Я спробую продемонструвати, що прообрази невидимої руки ринку можна знайти майже всюди. Думка про те, що ми зможемо використати вроджений егоїзм і що це зло теж може приносити добро, — це прадавнє філософське й міфологічне уявлення. Ми також простежимо за розвитком концепту homo oeconomicus, поглянемо на народження «людини економічної».

Історія animal spirits — мрія ніколи не спить

У цьому розділі досліджуватимемо другий бік людської особистості — той, який непередбачуваний, часто ірраціональний і архетипальний. На наші animal spirits (щось на кшталт супротивного до раціональності) впливає архетип героя й уявлення про те, що є добро.

Математика

Звідки в економіку потрапило уявлення про цифру як праоснову світу? У цьому розділі спробуємо продемонструвати, як і чому економіка стала механістично алокативним велетнем. Чому ми вважаємо, що математика — це найкращий засіб для описання світу (навіть і світу соціальних інтеракцій)? Чи справді математика — це основа економіки, чи лише верхівка айсберга, лише вишенька на тортику наших економічних пошуків?

Майстри правди

У що вірять економісти? Яка ж релігія в економістів? І який характер правди? Бажання очистити науку від міфів переслідує нас ще від часів Платона. Економіка — це нормативна наука чи позитивна дисципліна? Спочатку правда була в віршах та історіях, сьогодні ж ми сприймаємо правду як щось наукове й математичне, щось віддалене. Де ж варто шукати правду? І хто в наш час є «носієм правди»?

Практичні питання та дефініції

Коли ми говоримо в цій книзі про економіку, то маємо на увазі її основний напрям, який, здається, найкраще репрезентує Пауль Самуельсон. Під терміном homo oeconomicus розуміємо його первісний концепт в економічній антропології. Він побудований на уявленні про розумного індивіда, який, ведений суто егоїстичними мотивами, приймає рішення так, щоб максимізувати свій зиск. Ми не зачіпатимемо питання, чи економіка (у прямому значенні слова) — це наука чи ні. Якщо ми її час від часу називаємо суспільною наукою, нам йдеться просто про галузь економіки. Термін «економіка» ми сприймаємо в ширшому значенні, аніж просто виробництво, дистрибуцію та споживання товарів чи послуг. Під економікою ми розуміємо вивчення зв’язків між людьми, які в деяких випадках можна виразити в цифрах, науку, яка досліджує і таке, що піддається обігу, майно, і те, чим не можна торгувати (дружба, свобода, ефективність, зростання).

У моєму житті було три дуже сильні враження. Я багато років працював в університеті, вчився, робив дослідження та викладав теоретичну економіку (і при цьому досліджував метаекономічні дилеми). Чимало часу я пропрацював і на посаді економічного радника уряду — чи то вже як радник колишнього президента Вацлава Гавела, чи міністра фінансів, чи якийсь час і прем’єр-міністра (у справі практичного впровадження економічної політики). У мої обов’язки та (здебільшого) маленькі втіхи також входить регулярно писати статті в газету Иовройагвке поуіпу, де я висвітлюю різні практичні і філософські аспекти економіки для широкого загалу читачів (і при цьому намагаюся окремі теми дещо спростити, краще висвітлити та запропонувати інший погляд на ту ж річ). Ці три досвіди продемонстрували мені ліміти й переваги окремих сторін економіки. Мене не полишає ця потрійна шизофренія (У чому полягає смисл економіки? Як її можна практично використовувати? Як можна зрозуміло поєднати її з іншими науковими дисциплінами?). І ця книга — результат, чи то вже поганий, чи хороший.

Частина I. Економіка Стародавнього світу

Гільгамешу, куди ти рвешся?

Життя, яке шукаєш, — не знайдеш ти...

Вдень і вночі — завжди будь веселий!

«Епос про Гільгамеша»

1. «Епос про Гільгамеша»

Про ефективність, безсмертя та економіку дружби

«Епос про Гільгамеша» було написано більш ніж чотири тисячі років тому[23], і це, безперечно, найдавніший літературний твір про людство, доступний самому людству. Саме з Месопотамії походять перші писемні записи та найстарша пам’ятка людства. До того ж не лише в межах нашої цивілізації, а людства загалом[24]. Його сюжетом послуговувалися при написанні багатьох пізніших історій, які в більш чи менш зміненому вигляді домінують у міфології й сьогодні, чи то вже йдеться про мотив потопу, чи про пошуки безсмертя. І в цьому прадавньому тексті важливу роль відіграють питання, які ми сьогодні вважаємо економічними — і якщо ми хочемо пройтися слідами економічних пошуків, то зануритися ще глибше в історію просто неможливо. Тут лежить основоположний камінь, дно всіх можливих пошуків.

З часів «до Гільгамеша» збереглися до наших днів лиш уламки матеріальних пам’яток, а з писемних артефактів — лише уривки, що стосуються ведення господарства, дипломатії, воєнних перемог, магії та релігії[25]. Економічний історик Ніл Ферґюсон коментує цей факт (дещо іронічно), що «перші писемні пам’ятки,