Ельф знахарці не товариш. Або квест з сюрпризом - Джуні Салем

- Так! Я лягаю спати, не вважай мене неввічливою, але мені треба переодягнутися.

- Так, щодо цього... - він проходить через кімнату і пірнає кудись у засіки хатинки, після чого з'являється з пакунком. – Не будемо нікого будити, залізай і спи!

- Що це?

- Бівачний мішок. Тканина особлива: взимку в ньому не холодно, влітку не спекотно, просто загорнися і спи.

Він смикає за тасьми і розгортає щось на кшталт плащ-намету сіро-зеленого кольору. Бівак справді м'який і легкий, від нього пахне травами, наче хтось ще вчора ночував у цьому спальнику на справжньому літньому лузі.

- Скажи ще, що мене в ньому не видно! – жартую я, все ще не вирішивши для себе - погоджуватися на його пропозицію або пошукати звичайний спальник у Костяна.

- Якщо ти вирішиш ночувати в лісі, ніхто, крім ельфів, тебе не побачить. – Андріл, здається, не жартує, а з огляду на недавні події йому іноді можна вірити. – Вранці просто згорни та сховай на місце!

Він розвертається, щоб піти, але зупиняється у дверях.

- І ось що... Якщо вам здасться, що відбувається щось дивне...

- Не висуватись на вулицю!