Ельф знахарці не товариш. Або квест з сюрпризом - Джуні Салем

- Її?!

Тепер я, здається, розумію, про що каже Андрій. Це не таке вже кострубате дерево, як мені здалося спочатку, місцями дуже добре проглядаються жіночі форми, а влітку крона, напевно, перетворюється на розкішну шевелюру. Можливо, ельфи бачать у цьому особливу красу, але мені скрип та міміка дерева здається зловісною. 

- Ось тому я не уживаюсь у жіночому колективі. Якби це був Деревочуд, він не дав мені по дупі!

Це були просто думки вголос, але Андрію вони здаються особливо кумедними, і він сміється, показуючи білі зуби. При цьому я помічаю, що він поглядає на мене дивно, ніби виявив щось особливо цікаве.

- Що таке, до мене прив'язався ще хтось із твоїх вихованців? – я почуваюся ніяково під його пильним поглядом.

- Ні, але в мене починають з'являтися підозри. Ти єдина, хто притягує всіх мешканців лісу чи навпаки, тебе тягне до них. Це дивно і крім того, я тебе теж відчуваю, твій запах... - він на мить зупиняється, ніби вловлює невидимі флюїди. – Щось медове та пряне... нарцис, лілія та бузок. Я не зустрічав такого дуже давно. Кажуть, ці пахощі не можна ігнорувати, вони викликають потяг та еротичні фантазії.

В очах ельфа з'являються іскорки, а в мене в животі починають пурхати метелики. Ще трохи, і я зовсім втрачу поруч із ним голову...

На щастя, друзі вже оговтались і всіх зараз цікавить одне єдине питання – де машина та як звідси вибратися. Це змушує гостровухого спокусника переключитися на інших гостей бази, а я видихаю з полегшенням.