Ельф знахарці не товариш. Або квест з сюрпризом - Джуні Салем

- А що, непогано! – Антон кидає на підлогу мішок. – Я навіть сказав би атмосферно! Саме можна вжитися в роль!

Він проводить рукою по рубаним незабарвленим стінам, щілини в яких законопачені справжнісіньким мохом.

- Ага, для мага-бродяги саме «воно» - кривить носик Лола, а Тоха тим часом відсуває фіранку і забирається на піч.

Піч у нас явно буде двоспальний номер-люкс, ще одне ліжко стоїть у дальньому кутку, а навпроти столу – широка лава. Комусь одному доведеться влаштуватися в спальнику, хоча точно це буде не Марк, надто він високого польоту для того, щоб зазнавати незручностей. Ми познайомилися тільки сьогодні – це новий хлопець Лоліти, і я ніяк до нього не звикну. Ось і зараз уловлюю гіркуваті нотки «Живанші» - нескладно здогадатися, хто користується таким парфумом. Вже зняв куртку і походжає, заглядаючи в кожен кут. Дивитися тут особливо нема на що, хіба що вивчити вміст полиць...

- А це «світло»?

Він зацікавлено крутить у руках пристрій, що називається масляною лампою. Я починаю думати, чи не розіграли нас випадково? Що, коли це частина квесту? Прямо як у класика: маг, людина та ельф у занедбаному будинку в лісі. Чи частина гри, на кшталт перевірки на витривалість та здатність виживати поза цивілізацією? Може для цього Костян і вмовив мене приєднатися до своїх безбаштових друзів – щоб готувала їжу на відкритому вогні або шукала в лісі дикі ягоди, щоб заварити чай?

- Красива штуковина! – Лоліта теж береться розглядати світильник - скляну посудину з мідною основою та ручкою для зручного перенесення. Мідна основа прикрашена хитромудрим візерунком, а якщо придивитися, можна розглянути напівстерті написи. – Це арабська? – щебече вона і кінчиком пальця протирає завитки, намагаючись розглянути їх краще.

- Ні, мала... якась абракадабра, – Марк  вільною рукою обіймає обіймає подружку і притягує до себе.

Не знаю, поліглот красень чи ні, але бабій чудовий, у нього навіть погляд стає хижим. Цьому не ельфа грати, а демона-спокусника, але в ролівці таких немає, та й на роль представника темних сил охочих хоч греблю гати!  Лоліта легенько цілує Марка в губи і повертається до раритету.

- Хтось вміє таким користуватися?

- У мене ліхтарик та акумулятор на дванадцять годин – спокійно заявляє Костян, у нього не буває нерозв'язних проблем. –Дай гляну! По-моєму, звичайнісінька гасова лампа. Треба тут відкрити засувку і підпалити, нічого складного!

Він дістає з кишені запальничку, знімає колбу та робить пару клацань.

- АААА!!

 Я, здається, на якийсь час оглухла і засліпила. Протираю очі і дивлюся, як розсіюється дим, що заповнив кімнату. Чорні клуби немов втягує назад у світильник, дим починає формуватися у фігуру, що досягає висотою стелі, і я розрізняю два блискучі ока...