Ельф знахарці не товариш. Або квест з сюрпризом - Джуні Салем

Андріл простягую руку і мале чіпляється за рукав гострими кігтиками, а потім підіймає голову з крихітними шипами і яскраво-помаранчевими очима. 

-Вітаю з новонародженим! - не знаю, що треба казати в таких випадках, може якісь особливі слова, але ляпаю перше, що прийшло на розум. - Хто у нас - хлопчик чи дівчинка?

-Це дракон, - ельф проводить кінчиком пальця по голівці ящірки, яка одразу підіймати свою гостру луску і починає показувати характер. 

Я підхожу ближче і милуюся дракончиком, але як тільки він бачить мою руку, маленька паща розкривається і дитинча плюється вогнем. 

-Дуже смирний хлопчик, хоч до рани прикладай. Як ти його назвеш?

-Треба подумати, - ельф, нарешті, дозволяє лускатому залізти на плече і повертається до мене. Таким задоволеним я ще його ніколи не бачила, отже наша пригода хоча б не була марною. - Зазвичай імена починають з першої букви прізвища хазяїна і закінчують на “ін”, або “ан”. 

В мене, як у Незнайки проблема з римою, але в Андріла вже є найкращий варіант - Сабеліан, і він припадає мені до душі. Личить цьому малому антрациту, а він такий самий чорний, як шкаралупа, що розпалась на дрібні шматочки й тепер лежить в центрі гнізда. Залюбки забрала б собі на пам’ять, бо тепер нас більше нічого не змушує залишатись в Броселіанді й навіть не знаю, як довго ми ще будемо разом.