Тріумвірат. Дитя вогню - Яна Паувел

— Давай швидше покінчимо з цим і повернемося назад в Америку. Купимо собі кемпер і будемо подорожувати зі штату в штат.

— Ти ненавидиш подорожі, — мимоволі усміхнулася Сара.

— Але ти любиш…

Сара відсторонилася і зазирнула хлопцю в очі.

— Давай спершу виживемо, — серйозно мовила вона.

Вампір злегка нахмурився, і вона торкнулася його обличчя, намагаючись пальцями розгладити глибоку зморшку у нього на лобі.

— У нас непогані шанси – з нами вартовий Деймоса і двійко демонів.

Сара тяжко зітхнула, не розділяючи його оптимізму, і знову обійняла його. І саме цю мить обрав Свят, щоб постукати в її двері.

І звісно що він не збирався чекати коли його запросять увійти. Щоправда, цього разу Сара не відштовхнула від себе Сема. Навпаки міцніше обійняла його, ховаючи обличчя у нього на грудях.

— Ой, — тихий зойк належав Святу.

У відповідь на що в грудях Сема зародилося глухе гарчання. Сара глибоко вдихнула і, викрутившись з обіймів вампіра, стомлено подивилася на їхнього медика.

— Чого тобі? — не надто дружелюбно запитала вона.

— Ем… Не хотів вам заважати, — швидко зібрався Свят, — але Ві хоче допитати гібрида. А йому потрібна кров, інакше він скопититься…

— Я бачила в якому він стані, — несподівано мовила з-за спини вампіра Кіт, і вони усі здригнулися від здивування. — Не думаю, що її крові буде достатньо.

Дівчина підкралася абсолютно безшумно. І, окинувши допитливим поглядом Сару і Сема, зосередила свою увагу на Святові.

— Навряд чи Ві погодиться на це, — чесно зізнався хлопець.

— Я сама поговорю з ним, — передаючи Сарі коричневу сумку, що пахла ароматизатором для авто, мовила Кіт. — Можеш занести це Ярі? Вона у блакитній спальні.

Сара забрала у неї сумку, але не поспішала виконувати її прохання.

— Я також не думаю, що це хороша ідея, — зрештою, мовила вона. — Твій перехід тільки недавно закінчився. Втрата крові може погано позначитись на твоєму організмі.

Кіт роздратовано закотила очі.

— Режим квочки активовано, — уїдливо прокоментувала вона слова Сари. — Я доросла. І ти правильно сказала: мій перехід уже закінчився. Я ж не збираюся дозволяти йому пити з вени. А голки мене не лякають. — Сара мимоволі нахмурилась. — Досить мене опікати. Краще поспіши до Яри. Вона невдовзі має вийти з душу. І їй буде дуже ніяково, якщо вона не знайде в кімнаті своїх речей.

****

— Ні, — безапеляційно заперечив він, — цього не буде.

Кіт стояла перед ним рішучо схрестивши руки на грудях. А Свят метушився позаду неї, не знаючи куди себе подіти.

— Не будь ідіотом. Ми обоє знаємо, що так буде краще.

— Краще для кого? — з шипінням запитав він.

Вільгельм заспокійливо стиснув його плече. Вартовий з самого початку був проти поспіху. Він вмовляв Вітольда спершу відпочити, а коли це не спрацювало, спустився в підвал услід за ним.

Гібрида Свят помістив в камері, яку вони раніше використовували для в’язнів. І коли Ві запитав, як той почувається. Хлопець пересмикнув плечима і чесно повідомив, що хлопчина не доживе до завтра.

Він і так чудом виживав на людській крові. Втрата кінцівки стала фатальною для нього. Усі ресурси його організму спрямувалися на регенерацію. Це вкупі з масштабною кровотечою призвело до жахливих наслідків. І сталося те, про що колись давно попереджав Вітольда Свят – він почав пожирати сам себе.

І це було помітно неозброєним оком. Хлопчина і так був худим. Зараз же з кожною хвилиною він усе більше походив на обтягнутий шкірою скелет. Ві ніколи не бачив нічого подібного. І це мало справді жахливий вигляд.

Свят зізнався, що без переливання крові його шанси вижити дуже низькі. Але ні в кого з них не було потрібної групи крові. Свят навіть у Велемира запитував. Не питав тільки у Влади. Вона все ще перебувала в процесі переходу і сильна крововтрата могла погано відобразитися на її організмі. Тож, єдиний спосіб не дати гібриду померти – напоїти його кров’ю старшого, і молитися, щоб це спрацювало.

Ось чому Ві послав його по Сару. Але кого він привів!

— Сара може бути старшою за віком, але в її венах не тече кров Деймоса, — роздратовано нагадала йому сестра. — До того ж, вона тільки недавно годувала Сема. Хоча, звісно, ми ще можемо попросити Яру.

— Це не спрацює, — несподівано заперечив вартовий. — Звісно її кров зможе зцілити його рани. Але він і надалі продовжить пожирати себе. Щоб вижити йому потрібна кров вампіра. І Кіт має рацію, її кров підійде для цього найкраще.

Вільгельм ще не договорив, а з горла князя уже вирвалося люте гарчання. Ві скинув з плеча руку вартового і, схопивши його за горло, притиснув до гратів.

— Вона ще дитина! — прошипів розлючено він.

Якщо вартового і обурило таке ставлення, він цього ніяк не показав. Напрочуд спокійно він обхопив пальцями зап’ястя Вітольда і так само спокійно опустив його руку вниз, продемонструвавши тим самим різницю в їхніх силах.