Тріумвірат. Дитя вогню - Яна Паувел

— Через це він довірив свою гробницю скіфським вовкам?

Вартовий провів долонею по горлу, на якому знову виступили сліди заборони, і виглянув у вікно.

— Він сподівався, що Союз з феніксами також буде успішним, адже, видав свою доньку за одного з них.

Деметра… Саме від неї бере свій початок рід Всеволода. Але вона померла народжуючи сина. А її чоловік безслідно зник під час війни за владу.

— Цю історію я знаю…

Вартовий усміхнувся.

— А чи знав ти, що після захоплення влади і проголошення Союзу кланів, вони влаштували масштабне полювання на феніксів? — Це не було чимось неочікуваним. — Вони навіть натравили на них людей. Якби могли, вони б винищили усіх нащадків Деймоса. Це б раз і назавжди унеможливило… — Вільгельм закашлявся, прикрив долонею рота, а коли прибрав її, Вітольд побачив сліди крові на його губах. З хвилину, вартовий мовчав, тяжко дихаючи, після чого прочистив горло і продовжив розповідь. — Деймос передбачав такий розвиток подій. Тому… — він шумно вдихнув. — Зі смертю останнього нащадка…

— Він пробудиться сам? — з недовірою уточнив Ві.

І вартовий кивнув, полегшено зітхнувши.

— Ось чому вас з сестрою не вбили. Всеволод не може мати дітей, а інших нащадків не залишилось. Тож Дідрик планує зробити Кіт своєю дружиною. Тоді його нащадки будуть єдиними носіями крові Деймоса.

— І не треба буде перейматися тим, що він пробудиться…

Вітольд відчув як в середині зароджується гарчання. Старий збоченець. Виходить він з самого початку це планував. Вартовий на мить зажмурився, а тоді продовжив.

— Ось чому Агнес шукала мене. Її декілька років утримували в лабораторії Дідрика. Їй чудом вдалося втекти. І вона знала, що помре, якщо знову попадеться. Але вона чула про древнього бога, який може знищити Союз. І про його слугу, похованого заживо на дні моря…

— Отже, це вона витягнула тебе звідти. — Вартовий різко видихнув і кивнув. — Але вам не вдалося пробудити його.

— Я був необережним… Довірився не тим людям.

— А як цього разу? Хтось ще знає що ти задумав?

Вартовий заперечно хитнув головою.

— Тільки я, Орест, Велемир, Маркус і Дейн. А тепер ще й ти і твої люди… Чесно кажучи, я сподівався що ти одразу розгадаєш причину мого приїзду.

Вітольд несвідомо потер зап’ясток, згадавши як шкіру пропалила древня магія.

— Можливо, якби я успадкував титул князя від батька як годиться, все так і було би.

— Все ще вважаєш мене винним у тому що трапилося п’ятнадцять років тому?

— Складно викинути це із голови, — вирішив не лукавити він.

Вартовий хмикнув і кивнув.

— Як Маркус?

Різка зміна теми спрацювала. Вітольд перестав подумки прокручувати в голові події минулого, намагаючись відшукати в спогадах докази вини вартового, і зосередився на сьогоденні.

— Свят сказав, він швидко зцілюється і уже навіть може дихати самостійно. Щоправда, він вколов йому заспокійливе, тож демон поки спить…

— Він був у зачиненому притулку, коли це сталося, — знову роздивляючись закривавлену прикрасу, мовив Вільгельм.

— Що там забуло братство?

Вартовий скривився і сховав прикрасу в кишеню.

— Братство, — гидливо повторив Вільгельм. — Зборище релігійних фанатиків. Думаю, хлопчина може щось про це знати.

— Гібрид?

Вільгельм кивнув.

— Тобі не розповіли? Орест сказав, вони знайшли підозрілу кімнату в підвалі будинку Виговських. Схоже, батьки знали, що він не людина. Там була медична апаратура, а ще ланцюги і кайдани. На стінах і підлозі сліди кігтів і крові. А ще документи з печаткою притулку. Ось чому Маркус відправився його перевірити.

****

— Ну все, досить витріщатися, — ставши перед дверима кімнати, мовила Сара.

Спершу з кімнати вийшов голий і добряче підсмалений демон. Тоді Ві зірвався і наговорив тут явно зайвого. Добре, що вартовий зупинив його.

Сара кинула короткий погляд на демоницю. Бліда і налякана. Це для них зграя була групою безликих перевертнів. Для неї ж це сім’я. В прямому значенні цього слова. Сара не знала подробиць, але дівчина, схоже втратила тоді обох батьків.

А була ж іще і Ярослава. Вона майже фізично відчувала її збентеження. Дівчина відчайдушно куталася в ковдру, а ці довбні наче цього не помічали: роздивлялися хто кімнату, а хто і саме дівча.

За відсутності Ві, вона в клані була найстаршою, а тому і розбиратися з усім цим також їй доведеться.

— Кіт, допоможеш Ярі привести себе в порядок, — дівчина кивнула і протиснулася повз неї в кімнату.

— Принести тобі щось із одягу? — ввічливо поцікавилась вона.

Сара поспішно зачинила за нею двері і повернулася обличчям до натовпу.