Тріумвірат. Дитя вогню - Яна Паувел

Уілл назвав це засідкою, але чи можна гібрида застати зненацька? Олівер небезпідставно сумнівався в цьому. Його перехід минув не так давно, а тому спогади про різке поколювання в потилиці, яке виникало щоразу як до нього наближався хтось старший, були ще дуже яскравими.

Та й слух і нюх в помісі вампіра і перевертня мали бути відмінними. Він бачив як гостро реагує Велемир на найменший шелест чи подув вітру.

Ще й дощ як на зло припинився. На щастя, вони встигли зайняти свої позиції до цього, і стихія частково приховала їхні сліди на землі. Але цього було недостатньо.

Олівера досі дратувало те, що Маркуса не було зараз із ними. Але він розумів мотиви демона. Їх усіх спантеличило те, що вони знайшли в будинку Виговських. Якщо їхні підозри підтвердяться…

Олівер пересмикнув плечима, проганяючи відчуття жаху, що охопило його зсередини.

— Бачу автомобіль, — пролунав у навушнику голос Ореста.

Вони розумно припустили, що гібрид не зможе його відчути, адже той був чистокровним перевертнем. А тому, вовк чатував у машині при дорозі. Це було уже не перше авто. Попередні три проїхали повз не зупиняючись.

Вони знали, що не зможуть приховати свою присутність, і все ж сподівалися, що вдасться заманити напівкровку в ліс, ближче до будинку. Так у них буде більше шансів його піймати.

Олівер міцніше вхопився в стовбур дерева і нахилився трішки вперед, щоб краще бачити дорогу.

За сліпучим світлом фар він не одразу розгледів старий сірий позашляховик. Той неквапливо котився дорогою, поступово підбираючись ближче.

Олівер уже думав, що він як і три попередні автівки проїде повз. Він справді сподівався на це.

Але автомобіль несподівано зупинився. А тоді почав розвертатися.

— Це він! — гаркнув у навушник Велемир. — Не дайте йому втекти!

Наступної миті, Дейн, що до цієї миті чатував на верхівці сусіднього дерева розчинився в повітрі. Олівер не одразу зрозумів куди він дівся, а тому пропустив момент. Почув тільки вереск гальм і гучний удар, наче дві вантажівки зіткнулися на дорозі.

Коли його погляд повернувся до позашляховика, все уже було скінчено. Капот автомобіля згорнувся гармошкою, фари погасли, двигун змовк. Серед уламків незворушно витягнувши вперед праву руку стояв демон.

— З чого він зроблений? — висловив його захват Петер.

Навряд чи хтось із них зміг би зупинити автівку на ходу. Та ще й залишитись при цьому цілим і неушкодженим. Всі тривоги, що мучили його до цієї миті, несподівано здалися пустими і незначущими.

Хіба зможе бодай хтось із них вистояти проти такої сили. Скільки вампірів знадобиться, щоб просто утримати цього демона на місці.

Наступної миті гучний рев розірвав нічну тишу, викликавши інстинктивний жах у кожного присутнього. Олівер, нарешті, відмер і стрибнув вперед, з усіх сил відштовхнувшись від дерева.

Краєм ока він помітив як із салону понівеченого позашляховика, розбивши лобове скло, вистрибнула бліда тінь. Він ще встиг побачити, як Дейн ухилився від гострих пазурів звіра, перш ніж ноги торкнулися землі, і огляд йому закрили дерева. Поряд приземлився Петер.

Уілл і Ві показалися за сотню метрів від них. Князь, нарешті, нагадував себе звичайного. Щоправда, очі його були майже чорними від стримуваної люті.

Мабуть, ніхто з них не прагнув так дістатися до гібрида як Ві. Коли вони вийшли на дорогу, то замість одного побачили одразу двох чудовиськ.

Велемир частково обернувся і доєднався до сутички. Відчувши наближення вампірів, білявий гібрид ще дужче розлютився. Його рвані незграбні рухи стали агресивнішими. В затуманених від болю очах відобразився страх. Здавалося, він, нарешті, зрозумів своє становище.

— Здавайся, — голос Вільгельма лунав чітко і голосно.

Він рухався плавно і неквапливо. Для нього цей бій не був чимось незвичним. Вартовий Деймоса, ймовірно, пережив чимало битв.

Олівер досі не міг у це повірити. Веселий, легковажний Уілл, якого він знав ніяк не міг бути вартовим Деймоса. Але ось він тут, спокійний і до біса жахаючий, неквапливо обходить застиглого гібрида по колу.

— Останній шанс, — доброзичливо мовив він і торкнувся пальцями руків’я меча у себе за спиною.

Гібрид вишкірив зуби, відступив на крок, але у нього за спиною уже стояли Свят і Сем. І жоден з них не вагався, дістаючи мечі із піхов.

В очах звіра відобразилася паніка. Він роззирнувся довкола. Аж раптом його погляд застиг на Вітольдові.

Це сталося так несподівано, що ніхто з них не встиг зреагувати. Гібрид вишкірив зуби і з лютим гарчанням кинувся на князя. За мить до того як його кігті вчепилися в горло Ві, в повітрі зблиснула металева дуга і гібрид відлетів назад, ревучи і стікаючи кров’ю.

Відсічена лапа упала князю під ноги. Вільгельм змахнув мечем і на землю посипалися капельки крові.

— Кров Деймоса, — невдоволено прошипів він.

Гібрид тим часом відповз назад до покаліченого позашляховика. Дике сповнене болю виття поступово трансформувалося у крик. Його тіло повільно втрачало звірині обриси. У хлопчини елементарно не вистачало сил.