Ельф знахарці не товариш. Або квест з сюрпризом - Джуні Салем

Поки господар наповнює їх бурштиновою рідиною, по кімнаті розноситься аромат винограду та троянди. Мені, звичайно ж, ніхто випити не пропонує, але це не найстрашніше, чого можна очікувати від такої гостинності. Як я передбачала з самого початку Камаль-бей, не знімаючи з лиця солодкої маски, шукає нагоди, щоб «виставити рахунок» своєму гостю. Як тільки Андріл підносить до губ шербет, старий непомітно клацає пальцями і я бачу, як рухаються його губи, вимовляючи якісь заклинання.  Хороша спроба, але не найвдаліша – його магія не діє на ельфа і той зараз схоплюється на ноги.

- Ах ти старий пройдисвіт! Намагаєшся обчистити мене, підсипавши сонний порошок? – він перекидає шербет і кидається слідом за покупцем, але той спритно ховається у сусідньому приміщенні, щось вигукуючи на ходу.

Ображеному ельфу залишається тільки згребти зі столу гроші, а тут значно більше ста квотерів, після чого він хапає мене за руку і витягує надвір.

- Ти що його пограбував?! – я марно намагаюся вивільнитися.

- Це не грабіж, половина грошей тут фальшиві, думаєш, чому він так швидко втік?

- Тому що ти був готовий за мене заступитися, еге ж?

- Не вгадала! – він посміхається. – Я не пішов на угоду тільки тому, що ти тут не протримаєшся й одного дня. І взагалі незрозуміло, як тобі вдалося потрапити на цей бік?

- Мене привела твоя пташка, його, здається, звуть Фелікс. І я хочу повернутися, причому швидше! Я навіть не питатиму, куди потрапила, вже одне те, як тут поводяться з жінками – явно не для мене!

- Правда? Ну тоді я тебе здивую. Мені теж хочеться тебе позбутися!

Він вимовляє кілька фраз ельфійською, робить ледве помітний рух пальцями і повітря перед ним починає рябити. Десь я вже бачила таке...точно, у тому місці, де я провалилася через портал на цей дідьків базар.