Ельф знахарці не товариш. Або квест з сюрпризом - Джуні Салем

- А якщо я відпрацюю? Можу помити підлогу, посуд! Можу подавати їжу та нести одразу шість кухлів елю! А за сестру я дам оце!

Стягую з рук та ніг браслети, мабуть не Бог знає який скарб, але каміння точно не штучне. Наша покровителька простягає величезну руку і зважує прикраси, а її медового кольору очі при цьому примружуються. Як видно, оплата не супер, але природна доброта господині бере гору, і вона важко зітхає, відправляючи браслети до кишені.

-Добре. Іди зі мною, дам тобі у що переодягтися!

Святі боги фавнів, як я рада почути ці слова! Нічна фея, звичайно, звучить краще, ніж знахарка-невдаха, але я не звикла ходити в прозорих шароварах і не вмію сексуально похитувати стегнами. Вже не кажучи про те, що мене дуже бентежать місцеві представники чоловічої статі. Поки я переодягаюсь у картату спідницю та блузку з домотканого полотна, господиня дає мені вказівки та пояснює, де буде фронт робіт.

Треба сказати, що я вважаю це рідкісним везінням, спати  на вулиці мені зовсім не хотілося б, а тут все-таки дах над головою і навіть окрема кімната. І цілком пристойна таверна!  Нарешті, хоч десь я почуваюся у своїй тарілці, подумаєш, деякі завсідники з гострими вухами, а деякі з крилами чи ріжками. В іншому те саме, що у нас в піцерії, головне вчасно ухилятися від рук, які намагаються вщипнути за апетитне місце.

Поки я мотаюся з кухлями та ганчіркою, на пательні в глибині зали смажиться цілий баран і поширює апетитні запахи. На якийсь час відволікаюся, спостерігаючи, як спритний молодий кухар відрізає по порції для гостей. Ніж і вилка в його руках прямо як у жонглера – залюбуєшся, а на кучерявій голові ріжки, тільки маленькі і майже непомітні. Фігура у засмаглого хлопця те, що треба, ніби він тягає залізо у спортзалі. Принаймні вище за пояс виглядає нічого собі, якщо не звертати уваги на козлячі ноги. І посмішка задириста.

-Пахне смачно! – не можу втриматися від компліменту, дивлячись у його бешкетні очі. – Але я намазала б м'ясо гірчицею, тоді воно буде м'якше!

- Так ти куховарка? Ніколи не бачив тебе раніше...

- Щось таке. Нам із сестрою треба потрапити до села, а вночі туди не дістанешся, господиня дозволила переночувати. Ти, до речі, не знаєш де пошукати провідника?

-Провідника – ні, а погонича дракона – легко, якщо є чим заплатити. Он сидить і грає в кістки, якщо тобі вдасться його вмовити...

Кінчик ножа вказує на відвідувача у зеленій лускатій куртці і у мене кров кидається в обличчя. Оце сюрприз! Мілорд Сільварант власною персоною, мабуть, прийшов укласти нову вигідну угоду. Як вчасно! Ось тільки мене він, схоже, не помітив, але це поки що, і тепер дотепному негіднику доведеться про це пошкодувати.