Лялька, або Бухгалтер на вимогу - Анна Пахомова

 - Тоді я згодна, - винесла свій вердикт я. І відразу помітила як спохмурнів Артур. Значить я на правильному шляху.

Ні мені не треба, щоб він добивався мене. Просто в якусь мить я розумію що я для себе самої важливіша, ніж якесь там примарне кохання. І нехай одна частина мене все ще прив’язана до Журби міцними кайданами. Та інша більше не хоче бути іграшкою.